Мій друг Роман сирота, я йому допомогав чим міг під час навчання, але тут на нього поклала око заможна дамочка при грошах, вирішила одружити на собі молодого хлопця у якого нікого немає

П’ять років тому я здружився з одним студентом. Хлопчик був сиротою. У 15 років втратив обох батьків. Жорстоко. Мені стало його шкода. Я зблизився з хлопцем.

Привів його у свою компанію друзів, познайомив з вахтерами, охоронцями, паспортистами. Протягом навчання не раз допомагав при здачі сесії. Коли він вступав до магістратури також підтримав. За нього було сказано слово в деканаті.

Після іспитів був зарахований на бюджет. Не раз Ромка бував у мене вдома в гостях. Відгуляв у мене весілля, приїжджав на свята в гості. Рік тому я порекомендував йому знайти роботу. Вчитися йому залишалося пів року. Хлопцеві потрібна була практика.

Там він познайомився з панянкою. Вона виявилася з непоганим рівнем достатку. Своя квартира, хороша робота. Ось старше мого друга на 5 років і закохалася дуже.

Він переїхав до неї. Знову ж до цього порадившись зі мною. Я хотів, щоб він просто набрався досвіду. От і все! Але історія так званого кохання (а насправді я вважаю, що це просто фізичний потяг) закрутилася.

Квіти, подарунки, відвідування кафе. Все різко перейшло в знайомство з батьками. Роман перестав дзвонити. А якщо і спілкуємося, то говорить в трубку, як зомбі. Своєї думки просто немає! Скрізь фігурує Настя.

Я почав переживати. Так ні! Дзвонить мені друг і каже: “Я вирішив робити пропозицію! Підкажи, як правильно вчинити?”

Я мало не впав! Виявилося, що панночка нашептала йому на вушко. Сама все вирішила. Яке кільце вже хоче, куди поїдуть відпочивати, скільки дітей буде і з ким йому, коли спілкуватися і дружити.

Факт! Я так засмутився. Адже саме я йому порадив знайти роботу, набратися досвіду і спробувати пожити разом. Тепер хлопець просто пропав. Адже все сталося тільки за 2 місяці.

Я думаю, ви погодитеся, що це дуже швидко. Друг перестав мені дзвонити та спілкуватися. А тільки вчора у нас було дуже тісне спілкування і дружба. Мені, чесно кажучи, дуже прикро. Адже цій бабі 29 років. Ось вона і поспішає окільцювати хлопця. Дуже прикро!

Author

Recent Posts

– Що, вдома їжі не вистачає? – Глузували однокласники

У їдальні ліцею №6 завжди було чутно запах горохового супу, що підгорів, і зачерствілих скоринок…

3 години ago

– Як це – на вихід? Чому? Я ще не обідав! А часу – вже четверта! – Бурмотів зрадник

- Треба бути терпиміше, Оленко! - пролунав у слухавці вкрадливий голос свекрухи. - Терпиміші -…

6 години ago

Як же віддати дитину, якщо вона рідна, адже цілих дев’ять місяців носила її під серцем? Але Ірина лише відмахувалась: «Я вже думаю, що це не дитина, а хороші гроші»

Тамара Іванівна повільно йшла вздовж стелажів величезного супермаркету, розглядаючи полиці з різноколірними упаковками. Вона ходила…

6 години ago

Собака вперто тягнула господаря в чагарники. Знахідка вразила обох, та змінила їхнє життя…

Степан Ілліч йшов парком повільно, не поспішаючи. Навіщо поспішати, коли тобі шостий десяток, а вдома…

7 години ago

— Та як ти могла звільнитися з роботи, знаючи, що нам треба допомагати моїй мамі з кредитами!

— Ти з глузду з’їхала? — Андрій дивився на дружину так, ніби вона повідомила йому,…

8 години ago