Читала одну історію і відчувала справжнє дежавю.
Мій хлопець якось на початку відносин раптом запитав: «А скільки у тебе було хлопців?». Я питанню здивувалася, але відповіла. Гаразд, була не зовсім чесною, приховала одного, двох залицяльникsd, тому що це було дуже давно, та й відносин тривалих з тими хлопцями не було, так, інтрижки.
Відповідь його задовольнила, цифра сподобалася. Потім цей діалог довго крутився у мене в голові. Я міркувала над тим, чи правильно я поступила, розповівши взагалі цей факт, та й те, що прибрехати, може, треба було все-таки бути чесною до кінця? І чому мені соромно зізнаватися в правдивій кількості чоловіків в моєму житті?
Чому я взагалі почала перед собою виправдовуватися і чогось соромитися? Вирішила у нього дізнатися теж, скільки ж у нього було жінок. І тут-то почалося найцікавіше.
Спочатку він сказав те ж саме число, що і я. Це мене вкрай порадувало, адже хлопець старший за мене на 7 років, а такий безневинний виявився!
Потім, коли рожеві окуляри через пару хвилин спали, я зрозуміла, що він бреше. Шляхом простих підрахунків (а зараз завдяки соцмережам можна дізнатися практично все, навіть про минулі відносини наших коханих), я зрозуміла, що, як мінімум двох подружок, він приховав.
У підсумку сказав, що до 30 років у нього було 20 дівчат. Тепер і не знаю, вірити йому чи ні. Раніше мені навіть нецікаво це було, а тепер в кожному його слові сумніваюся: де ж мені він ще бреше. Відправлю, напевно, його аналізи здати і сама перевірюсь.
