Загалом почала зустрічатися з хлопцем. Він любив мене більше життя. Робив абсолютно все. Потім почався важкий період в наших відносинах. Він займається спортом, а зв’язку з коронавірусом всіх спортсменів відправили по містах і клуб не озвучував точну дату їх приїзду.
Він мені завжди писав, дзвонив, переживав, квіти кур’єром навіть надіслав. А мене дратувало, що його немає поруч, постійно заводила тему з приводу розставання, він навіть плакав через мене, тому що не хотів втрачати, а я як ніби спеціально робила все болючіше і болючіше.
Потім він заробив гроші (у клубу була криза, тому зарплату їм не платили, і йому довелося самому заробити гроші) і прилетів до мене на 3 дні (1000 км одне від одного), витратив грошей не мало, дбав про мене, як про маленьку, і годував, і волосся розчісував, і по голівці гладив в загальному робив абсолютно все.
Я на той момент була неймовірно щаслива. Потім прийшов той день, коли йому довелося знову полетіти, я навіть заплакала. І тут все по новій, напевно я просто користувалася тим, що за мною всі бігають, і жила таким принципом “Якщо піде, буде інший, який буде також бігати”.
На постійній основі говорила йому, щоб не писав, що він достав мене, нехай собі знайде іншу. Загалом черговий раз робила йому боляче, а він страждав, шалено мучився, я навіть описати це не можу.
Далі я полетіла на море, він тоді мене зрозумів, що мені потрібно особистий простір. І за той час, коли не писав мені, сам почав забувати. Потім я прилетіла, покрапав йому на нерви й все звели до того, що розлучилися.
Розлучилися остаточно. Він сказав мені, щоб я йому не писала і викинула його зі свого життя. І в цей момент я зрозуміла, що багато в чому була винна.
Згадувала, як мені було добре з ним. Чесно кажучи, він на зовнішність не красень і не знайде таку, як я. Я навіть не знаю, як правильно піднести. Я зрозуміла, що мені дійсно потрібна ця людина.
Ще я дотепер не можу зрозуміти почуття любові. Я не розумію, прихильність це, любов або почуття власності. Але навіть якщо це не любов, і ми зійдемося, я буду намагатися не допускати цих помилок і щоб все було так, як ті три дні.
Якщо він назавжди пішов, то я це прийму. Моя гордість не дасть мені написати йому, хоч він мені і правда доріг. Я просто не розумію, якщо він мене так сильно любив, чи можливо розлюбити людину так просто, якщо любиш.
Я не розумію як це може бути, він же все робив. Що ви скажете про цю ситуацію, я просто не розумію нічого. Чи любить він мене і чи будемо ми разом.
