Про хронічного невдаху…
Кажуть, що чим більше намагаєшся – тим більше шансів на успіх. І що нічого просто так в руки з неба не падає. Але комусь же все-таки везе? Взяти тих же знаменитостей, що не талантом, а зв’язками пробилися до слави.
У мене склалося таке враження, що мій колишній хлопець – невдаха.
Може, у нього карма погана? Вже чого тільки не думала! У нього є робота, він хороший фахівець, але часу в офісі проводить дуже багато. З ранку до пізнього вечора сидить, трудоголік, додому приходить: очі червоні від постійного сидіння за комп’ютером, сил немає.
А в підсумку – зарплати великої немає, далі старшого фахівця не підвищують, хоча міг би стати і керівником.
Навіть обговорював підвищення з начальством, але потім на посаду взяли когось іншого.
Потім намагався власний бізнес відкрити. Орендував бутик в магазині, став торгувати різними речами: носками, колготками, нижньою білизною.
Відділ виявився популярним, дівчата часто отоварювалися: і цінник був норм, і якість. Але весь час, що працював, виходив в нуль, вистачало на зарплату співробітницям і нову партію. Через рік закрив магазин.
Потім примудрився обхідними шляхами заробити 150 тис. За місяць. Був задоволений, планував іпотеку взяти, а через день неприємність на дорозі, і велика частина грошей пішла на ремонт машини. І так завжди було, навіть в дрібницях.
І ледарем його не назвеш, намагається людина, та все не йдуть справи в гору.
А ще поруч з ним я не могла знайти роботу. Серйозно. Останній рік, коли ми були разом, я ніяк не могла влаштуватися.
Як тільки розлучилися, відразу знайшла відмінний варіант. Як у хлопця справи зараз – не знаю, але таке відчуття, що він притягував невдачі. А ви вірите, що є патологічні (хронічні) невдахи?
