Як відучити колег бути дармоїдами.
Один мій колега по роботі (назвемо його Василем) щоранку п’є ароматну каву. І вже тривалий час купує досить дорогу каву.
Інші працівники про це знають і частенько навідуються до нього посидіти-попити цей напій, що бадьорить.
Деякі зовсім нахабні НЕтоваріщі просять відсипати або відсипають кави нишком і п’ють її в гордій самоті.
Тижнів зо три тому відкриваю тумбочку. Бачу: стоїть банка кави без будь-яких розпізнавальних знаків і етикеток.
Я: Вася, що за гранули в баночці?
Вася: Забіг в магазин перед роботою. Купив дешевеньку і пересипав в баночку.
До речі, на запитання колег по роботі він відповідав абсолютно також.
Через якийсь час стали ходити до нього за напоєм все рідше. Одному кава здавалася занадто терпкою, іншому “занадто слабкою”, а третім чомусь смерділо ганчіркою.
В результаті перестали зовсім пити його незрозумілу каву зі скляної баночки.
А днями Вася купив свою улюблену каву і пересипав в банку з цією поганню, від якої всі відмовлялися.
Я: Вася, що ти робиш? Зіпсуєш!
Вася: Весь цей час там була вся та же улюблена кава.
Я її тільки називав “дешевенькою”.