Зустрічалася з хлопцем три місяці. Він був моїм першим хлопцем. Уже після перших двох трьох тижнів обоє зрозуміли що хочемо одне одного, але я сказала що не хочу поспішати, бо хотіла перевірити його.
Було все класно, кохання і все таке. Він кілька разів питав, натякав і трохи давив. Потом через місяці відносин у нас все-таки трапилася близькість.
Не скажу що це було найкращим спогадом, тому що було не приємно. Так і обидва підійшли до цього не дуже відповідально, я була не зовсім готова морально.
Я розуміла що ми колись все одно розлучимося, але я не думала що так швидко і про наслідки теж, я все одно хотіла. І зробила це.
Потім у нас було ще й не раз. Через місяць ми розлучилися, я хотіла розібратися, продовжити далі, але він не захотів.
Сказав що позасмучується місяці два і все у нього забудеться.
Бачила його після розставання, він був засмучений як і я. Друг його теж сказав що йому було погано. Але я не розумію чому він не захотів, адже якщо є почуття, то інше можна виправити якщо захотіти.
Посварилися з дурної причини й обидва винні самі.
Зазвичай відносини зміцнюються після сварок, але він відмовився продовжувати. Я розуміла що були не дуже здорові відносини, але я думала то це пройде якщо ми обидва захочемо.
Відчувала бар’єр між нами й розуміла що він теж це відчуває, але обидва мовчали.
Я не хотіла про це думати. Зрозуміла, що я повинна була поговорити з ним про це, але я намагалася все сама виправити, (відносини).
Зрозуміла, що не надто довіряла йому якоюсь мірою, але все одно дуже кохала.
В загальному “одягла рожеві окуляри”. Не скажу що мені було погано в цих відносинах, було класно. Якесь змішане почуття було. Але він сказав що на початку йому було класно зі мною, а потім погано і причому за його словами нам обом.
Тепер я шкодую що зробила це з ним, це дуже ображає. Не знаю, напевно якби стосунки тривали довше я б не винила себе. Відчуття ніби мене використовували, боюся що це позначиться на мені, нібито травми. Або мені так погано після розставання що я зараз себе просто накручую.
