Мій погляд прикував хлопець на вулиці, але я не можу сказати, що це було кохання з першого погляду

Чоловічої уваги я не потребую. Є чоловік, якому я давно подобаюся, і він симпатичний. Але він не подобається мені, вірніше, його поведінка. Зі мною багато чоловіків знайомляться, надають знаки уваги. І є чоловік, якого я люблю. Ми нещодавно познайомились. І його я вважаю гарним, та й не лише я. І він також виявляє до мене інтерес.

До серйозних стосунків ще не дійшло, але є спілкування. Тобто, я не потребую чоловічої уваги, але вона є. І загалом усе з ким я мала стосунки, були гарними та привабливими і вони мені дуже подобалися.

Я кілька годин тому вигулювала собаку і дивилася прямо перед собою. Почали йти хлопець із дівчиною мені ніби на зустріч. І коли стало видно обличчя парубка. Я не могла відірвати від нього очей! У моїй голові тільки й крутилася думка: «Який він нереально гарний. Дуже вродливий, так і хочеться на нього дивитися». І подумала, як пощастило цій дівчині.

Я продовжувала дивитися на його обличчя, намагаючись змусити себе відвести погляд. І відвела. Він пройшов повз мене. І вже мені їх було видно лише зі спини. Але в мене в голові крутилася думка, що я більше його не побачу. І подумала: «ось би він повернувся».

І тут він повертається і йде до мене. Почав питати, як собаку звуть, чи можна його погладити. Я сказала, як собаку звуть, дозволила її погладити, хоча вона не всім дається, але йому далася. Дівчина, що була з ним, зовсім спокійно на це все реагувала. А мені тільки хотілося дивитися на нього та дивитися.

З Вами таке бувало? Що це таке? Просто бувало, що я подумала про якогось хлопця чи чоловіка, що він симпатичний, гарний. То була якась одноразова думка і все. А тут прямо хотілося на нього дивитися та дивитися. Але жодної закоханості з першого погляду не сталося. Адже я все одно люблю свого чоловіка.

То що це було?