Потрапила у дику ситуацію, яку навіть у поганому сні собі не уявляла. Мій вже колишній наречений хотів, щоб мої діти називали татом його, а з рідним батьком спілкуватися припинили.
Це при тому, що в мене нормальний колишній чоловік, який бере активну участь у вихованні дітей, платить нормальні аліменти та взагалі до нього нарікань немає.
І як я мала дітям пояснювати, що тепер справжній тато у них під забороною, а татом буде ось ця людина, яку вони знають лише пів року? Дикість якась.
З першим чоловіком розійшлися дуже добре. Просто зрозуміли, що не збігаємося за цілями та ритмами життя, підлаштуватися не вийде, а далі буде лише гірше.
Вирішили розлучитися, щоб не витрачати час один на одного і не псувати стосунки, які тоді були більш дружні, ніж подружні.
Діти залишилися зі мною, але чоловік із ними зв’язку не втрачав. Часто забирав їх із дитячого садка, приїжджав на вихідні, возив до бабусі з дідусем. Вони спокійно жили у тата, коли у мене були відрядження.
З цього боку моє життя було чудове, на дітях наше розлучення ніяк не позначилося, вони не бачили сварок батьків, не нервували та не відчували, що наша родина неповноцінна.
Два роки тому в мене почало налагоджуватися особисте життя. Сподобався чоловік, він до мене довго залицявся, прагнув зблизитися, а я і не була проти.
Про дітей моїх він знав, одразу зазначив, що це не проблема. Але я знайомити їх не поспішала. Не була впевнена, що з наших стосунків щось вийде.
Але ми вже півтора року зустрічаємося, він робить мені пропозицію, яку я приймаю, і вирішую, що тепер настав час познайомити його з дітьми.
Знайомство пройшло добре, діти до мого нареченого швидко звикли, він поводився чудово. Я боялася, що поживши разом, він почне говорити, що діти заважають, чи дратуватися стане, все-таки дві п’ятирічні дитини – це випробування для нервів, але все обійшлося.
Я думала, що витягла свій щасливий квиток, але за два місяці до весілля почалася якась дивна поведінка нареченого, яку я вирішила з’ясувати й це закінчилося дуже цікавою розмовою.
– У дітей має бути один тато. Якщо я на тобі одружуся, то татом буду я, – заявив він мені.
Це як так? У дітей є свій рідний тато, який про них дбає, допомагає, виховує. Це його рідні діти. Як це я раптом почну йому не дозволяти бачитися з дітьми, а дітям як поясню, що тепер тато – ось цей дядько?
Для мене це є ненормальним. Мені наречений намагався пояснити, що це якраз нормально, а ненормально те, що так чи інакше в моєму житті буде присутній колишній чоловік.
– Я не розумію таку родину, де незакінчені стосунки з колишнім!
Так у нас спільні діти! У нас ці стосунки, як мінімум, до їхніх вісімнадцяти років не будуть закінчені. Хоча, оскільки ми з колишнім чоловіком спілкуємось виключно на тему дітей, навряд чи це можна назвати стосунками.
Спільної мови ми не знайшли. Наречений наполягав на своїй дикій умові, а я вирішила, що з цією людиною нам таки не по дорозі.
Весілля не відбулося, але я про це не шкодую. Зате у моїх дітей буде нормальний тато і не буде вітчима з чудними ідеями. Добре, що це вияснилось до весілля і до появи спільних дітей.
