Свекруха та брат чоловіка із сімейством живуть у віддаленому районі, до них ходить два автобуси. Старі будинки, кілька новобудов, приватний сектор та цвинтар.
У свекрухи квартира у хрущовці. Дівер та його дружина з дітьми живуть у новобудові, іпотеку платять. Нині свекруха купила дачу у них на районі.
Маленький будинок, з однією кімнатою – студією, та ділянка. Щоб придбати дачу, вона взяла кредит. Брат кілька разів писав нам, що підкидає матері грошенят, допомагає з кредитом. Писав з натяком, принаймні чоловік так вирішив.
– Нічого не проси, самі дадуть, так? Чи не дадуть! — говорив чоловік, одержуючи повідомлення від брата.
Дружина брата повадилася скидати мені фотографії з дачі. Будинок, кущі, грядки, квіти. Я віднесла її повідомлення до категорії тих, які не вимагають відповіді. Сама свекруха мовчала. Лише дівер та його дружина «підкочували» до нас із дачею.
У чоловіка складні стосунки з матір’ю. Вона наче й нормальна, але любить все під себе гребти. Зі спадщиною була каламутна історія. Так чоловік її охарактеризував.
А я вважаю, що все відбулося дуже легко і просто! Після того, як батька не стало, мати просто кинула дітей на спадок!
Так, все було добровільно! Діти відмовились, заради матері, але обіцянки, якими вона заманила своїх дітей відмовитись від спадщини, ніхто не виконав!
Зокрема, вона обіцяла, що коли один син відслужить в армії, а другий закінчить навчатися у коледжі, вона продасть однокімнатну квартиру, та придбає кожному по кімнаті.
«Зайва» однокімнатна квартира все ж таки була продана, але ні чоловік, ні дівер нічого не побачили! Свекруха зробила ремонт, купила машину, та кілька разів відпочила. Грошей не лишилося!
Дівер, як я розумію, відразу зі спадщиною попрощався, та ошуканим себе не вважає. А мій чоловік вважає! Хай там як, а галочку, що свекруха не порядна, він поставив!
А “безневинні” фотографії з дачі, та кілька повідомлень від свекрухи, все ж таки натякають, що нам треба трохи еволюціонувати.
Перетворилися вони на переслані пости за авторством свекрухи з їхньої місцевої групи. Пости були однієї тематики: продам селеру, продам цибулю, кріп і часник, продам огірки, продам вишню і таке інше.
Оголошення про продаж викладала свекруха, але до мене та чоловіка вони потрапляли іншим шляхом, адже ми на цю групу не підписані. Репости нам в особисті, робили дівер та його дружина.
– Це що? Пропозиція про купівлю чи скарга, що матері сильно гроші потрібні? – Задумався чоловік.
– Яка різниця? У нас магазин за рогом, там все, що хочеш є. Якщо натяк чи скарга, то надто тонкий. Більше нічого не пишуть.
Реально були лише пости. Ні здрастуйте, ні як справи, ні будь-яких прохань. Знову повідомлення, які не потребують відповіді.
У середині серпня чоловікові в особисті прийшов ще один пост його матері. Свекруха приймала замовлення на букети до початку навчального року. На цей раз був текст – “Ти взагалі мамі допомагати не збираєшся?”
– Чому б не допомогти? — усміхнувся чоловік. – Купимо кілька букетів? Тут навіть є вибір. Айстри та гладіолуси. Тобі які більше подобаються?
– Ні ті, ні інші.
– Виходить, не допоможемо.
Чоловік не відповів на повідомлення та запитання. А за два дні свекруха особисто написала. Їй важко, робота, будинок, дача!
Брат та його дружина допомагають у міру можливостей працею та грошима, але цього не вистачає, якщо ми не маємо часу, то ми можемо допомагати, хоча б грошима.
Чоловік їй відповів:
– У нас також кредит, іпотечний. Грошей зайвих не маю. Мамо, не хочеш нам допомогти? Допоможи, тоді і я допоможу!
Все ж таки мав рацію чоловік: повідомлення дівера та його дружини з самого початку були натяком. Тут прийшла вже черга свекрусі не відповідати. На тому все листування, пов’язане з дачею та допомогою, припинилося.
Нерозумно було, на що свекруха розраховувала? Вона думала, що мій чоловік, побачивши, як його матері доводиться продавати кріп і селеру, одразу ж замислиться, лясне себе по лобі та побіжить завалювати її грошима?
З граблями й сапкою наперевагу? Ні! Є у свекрухи вдалий та коханий синочок, який має слухняну дружину, який завжди втратиться і все для мами зробить, так чого їй ще треба?
Могла б не продавати спадок, здавати квартиру орендарям, і було б їй щастя! А зараз бідненьку з себе корчити, та допомоги з дачею просити – не варіант!
Знала, що робила, нехай загинається! Як наче вона для нас це робить? Як постелиш, так і виспишся! Слушно я міркую?
