Брат був одружений з примхливою дівчиною. Раніше ми з братом часто бачилися, спілкувалися. Коли Маша з’явилася, брат почав постійно тягати її із собою.
Я поспілкуватися з братом хотіла, а не дивитись, як вона дме губи, тикає пальцем, кривить морду, а брат бігає, щоб їй догодити.
Спілкування із братом скоротилося. Свою думку я тримала при собі, тому що сумнівів у розумових здібностях брата не мала.
Жили вони добре. Брат для сім’ї старався: квартиру купив, машину Маші купив, вона працювала, якщо хотіла, як не хотіла – не працювала.
Дитина у них з’явилася. Брат подвоїв зусилля, щодо забезпечення добробуту сім’ї, роботу змінив, дохід зріс.
Все було добре. Брата все влаштовувало. Можливо, йому в задоволення було виконувати всі бажання та вказівки дружини, щоб потім дивитися на щасливі посмішки коханої?
– У мене розлучення, – приголомшив брат.
У шлюбі він та Маша були восьмий рік. Жодних землетрусів не було, чи я не в курсі була. Не чекала на таку новину. Мене здивувало, що брат сказав про розлучення.
Знайшла Маша іншого. До нього пішла разом із дитиною. Брат намагався повернути Машу, дзвонив, радився, висловлювався.
Я знову тримала при собі думку: якщо покинула дружина, ще невідомо, кому пощастило. Але брата підтримувала.
Нічого у брата не вийшло. Розлучення, аліменти, квартиру він розмінювати не став, вона так і залишилася на них обох. Брат з’їхав, Маша, дитина та новий чоловік Маші туди заїхали.
Почали до брата доходити чутки, що новий чоловік до Маші руки простягає. Брат приїхав розбиратись.
Закінчилося це рокіруванням: Маша та її новий чоловік звалили, а брат із дитиною залишилися у квартирі. Брат у Маші розчарувався.
– Зі мною принцесу з себе корчила, а іншому дозволяє руки розпускати. Це не Маша погана, це я недолугий, сказав брат.
Ідеал упав. Буває.
Близько двох років брат виховував дитину. Поки до них Маша не прийшла. Вона була в положенні, та з синцем під оком. Маша заявила, що житиме вдома із сином.
Брату було сказано, що він може залишитися, якщо хоче. Брат був шокований. На аліменти він не подавав, місце проживання дитини не визначав, тож, мало що може проти Маші.
На щастя, Маша виявилася ще більшою дурепою, ніж я про неї думала. Вона помирилася зі своїм чоловіком, і повернулася до нього.
– Не позіхай! Займися судами, – порадила братові.
Брат зайнявся. Щоправда, Машу він обдурив. Обіцяв їй, що не подасть на аліменти, якщо вона погодиться на продаж частки у квартирі.
Суд був, там вирішили, що дитина живе з батьком. Викуп частки був, через що з’явилася у чоловіка Маші нова машина. А брат потім на аліменти подав. У Маші вже дитина з’явилася, вона дзвонила, верещала, але було пізно.
Брат живе, дитину виховує. Маша має борг по аліментах. Брат із нею навіть заради дитини спілкуватися перестав. Маша ініціативу виявляє рідко, дзвонить дитині, іноді бачить.
Хто б міг подумати, що ось та фіфа, якою була Маша, зрештою житиме з покидьком, що розпускає руки. Кохання.
Мого брата вона не любила, це точно! Коханих не ганяють, як холопів, ними не користуються, про них дбають.
Маша лише дозволяла себе кохати. А нового чоловіка вона любить, коли все прощає. Не пощастило братові!
Може, пощастить колись! Або ні, якщо він знову в коржик розбиватиметься заради якоїсь жінки. Я слушно міркую?
