Вийшла заміж вдруге, коли дочці було 6 років. У чоловіка сім’ї до цього не було. Він мій ровесник, нам по 32 роки.
З першим чоловіком ми з дочкою не спілкуємося, він нам не допомагає і ніколи не прагнув цього робити. Все було відносно спокійно, правда, намагався іноді виховувати нас обох, і сварки були. Дочка моя ніколи не огризалася, якщо її хтось образить, тільки мовчки плаче.
Зараз проблема ось у чому. Доньці вже 9 років і вітчим практично не спілкується з нею. Тільки й чути, що критика, постійно зауваження на її адресу, якісь невдоволення її поведінкою. Намагалася з ним спокійно поговорити – стверджує, що вона сама не спілкується з ним.
Я йому пояснюю, що дітей виховують не тільки мораллю, їм спілкування і ласка потрібна, але у нього наче холодність до неї. І причин для цього немає ніяких.
Ми живемо в одній кімнаті, що накладає деякі обмеження в спілкуванні. Буває, ми з чоловіком заговоримо про щось пошепки, дочка подивиться в нашу сторону, відволікаючись від свого заняття, і чоловік відразу робить їй зауваження, кажучи: «як ворона слухає, як ніби з нею розмовляють!».
Мене це засмучує і турбує. Не можу зрозуміти, чому і звідки у нього така жорстокість до дитини?
Звичайно, вона його не назве батьком, як він хотів, з такими-то образами. Не можу розібратися, що мені робити: і чоловіка люблю і доньку, у неї окрім мене нікого немає.
Після нашої сварки з ним, коли я за неї заступилася (вона підкидала маленький м’ячик і, як і слід було очікувати, він вилетів з її рук), так він з такою злістю гримнув, жбурнув цей м’яч, як ніби сам дитиною так не робив. Начебто дорослий чоловік, а такту практично немає.
Я тоді заступилася за доньку, що він перегнув палицю, ну така дурниця цей м’яч, навіщо так гримати було. Він з тих пір з нею тільки вітається і все. І бубонить щось роздратовано, коли йому щось в черговий раз не подобається.
Дайте пораду. Сил немає, так переживаю. Може, він мене вже розлюбив, що так ставиться до моєї дочки? Зауважу, що я місяць як не працюю – звільнили, сиджу вдома. Може, це теж грає роль?
