Юлію Михайлівну, вчительку зарубіжної літератури, любила та поважала вся школа. Вона добре ладнала з дітьми, чудово володіла своїм предметом, була активною учасницею шкільного життя.
Жінка постійно доносила учням все нову та нову інформацію, не часто мучила їх непотрібними контрольними, але стежила, щоб діти розуміли саму суть її уроків.
Але це було раніше. А за останні 3 роки вона, за словами учнів і навіть деяких педагогів, почала “здавати”. На роботу виходила без ентузіазму. Все частіше проводила уроки за принципом “ви тихо читаєте, а я займаюся своїми справами”.
Навіть у вчительській вона намагалася ні з ким зайвий раз не заговорити. А коли все-таки їй доводилося йти на діалог, то, крім скарг від Юлії Михайлівни, не було чути практично нічого.
Не те, щоб у житті жінки щось кардинально змінилося, ні. Все те саме розлучення, дві дорослі дочки, будні педагога. Нічого особливого. А людину ніби підмінили.
Деякі вчителі намагалися допомогти, але з цього в результаті нічого не вийшло. Вчителька просто натужно зітхала, закочувала очі та відверталася від будь-яких пропозицій допомоги. Цим усе закінчувалося.
Старша дочка, Ірина, першою запідозрила щось недобре і вирішила в усьому розібратися, чого б це їй не вартувало. Вона теж жила сама, працювала. Тож витратити трохи зайвого часу на рідну матір вона, звичайно ж, могла. Взяла невеликий тортик, ще якийсь дрібниці і пішла в гості, розбиратися в ситуації.
Іра щиро хотіла допомогти і вирішила не відмовляти у жодному маминому проханні. Вона хоч і зовсім не стара, але навіть у людини трохи за 50 може виникнути гостра внутрішня криза. Потрібно це розуміти та підтримати кохану маму. Хто це зробить, як не рідна донька?
Але після їхньої розмови настрій у самої Ірини тільки погіршився. Мама скаржилася їй на все у світі: діти на роботі її дістали. Дорослі — ще гірше. Життя здається сірим, ніхто не розуміє. А ще треба з’їздити до села, зайнятися прибиранням. Крім того, є справи в іншому кінці міста. І таке інше.
Ірина, яка прийняла мамині скарги як керівництво до дії, почала їх виконувати. Вона взяла кілька відгулів, з’їздила до села, найняла двох місцевих робітників, розгрібла бур’яни, винесла сміття. Заплатила, звичайно ж, зі своєї кишені.
Мамина відповідь не змусила себе довго чекати. Вона почала скаржитися ще сильше і навіть трохи докорила доньці за те, що та найняла двох робітників, адже могла б тільки одного.
У підсумку більше місяця Іра їздила по всьому місту, щоб виконувати мамині примхи, а потім повертатися до неї за новою порцією критики та закидів. Дівчина сама стала більш дратівливою, втомленою та нервовою. Навіть улюблена кішка перестала до неї пеститись. А, кажуть, тварини перші відчувають, якщо в людини щось негаразд усередині.
Коли задзвонив телефон у Оксани, вона саме годувала свого сина. Дзвонила старша сестра, Іра. Ірина втомленим голосом просила позичити трохи грошей. Потрібно було переклеїти шпалери у маминій кімнаті, а до зарплати залишалося лише кілька днів. Дивне прохання, але по голосу з слухавки було чути, що це зовсім не жарт.
Молодша дочка Юлії Михайлівни рано одружилася, але зовсім про це не шкодувала. Вона мала міцну сім’ю, двох маленьких дітей і почувала себе завжди і в усьому дуже впевнено. Характером вона пішла в батька, а він був тим ще егоїстом та себелюбцем. По суті, через це вони з дружиною розійшлися.
Оксана, яка давно не бачила маму, погодилася позичити сестрі грошей. Але для себе вона вирішила відвідати матір, дізнатися про все докладніше.
Переклеювати шпалери? Невже у мами хтось з’явився? Це ж хороша новина, тому потрібно розвідати всі подробиці. Бо ж треба розібратися, хто там стане їх із сестрою вітчимом. А раптом якийсь пройдисвіт?
Але в наглухо заштореній квартирі Оксана побачила двох втомлених і загнаних жінок. У них вона впізнала власну сестру та матір. Жінки дивилися на гостю спідлоба, стомленими, впалими всередину очима.
Першою почала зітхати Юлія Михайлівна. Не привітавшись, звинуватила Оксану в тому, що вона давно не заходила до неї. Зовсім розлюбила, не те, що її старша сестра.
Потім до маминого монологу приєдналася Іра. Вона засуджувала Оксану за те саме, лише додавши до своїх претензій те, що Оксана і віком молодшою буде, а отже, за фактом, має старатися для сім’ї вдвічі більше. Але, нічого, добре, що хоча б зараз прийшла. Отож, дорога сестро, тобі перше завдання…
Але Оксана просто мовчки відчинила штори і впустила сонячне світло в запилену темну кімнату. Потім обвела поглядом усіх присутніх і дістала гроші з кишені. Тільки для того, щоб потім покласти із назад.
Знаєш, Іро, мені здається, шпалери тут міняти не треба. Просто прибратися б і буде гарно. Зайві витрати тут ні до чого.
До речі, ти чому так погано виглядаєш? Думаєш, всю таку загадкову, та з колами під очима тебе чоловіки полюблять? Іра, будь ласка, займися собою. У тебе вже два племінники. Коли вже я до своїх приходитиму? Так тіткою і не стану. Добре? Чудово.
Мамо, що це таке? У квартирі скрізь пилюка. Ти живеш сама, у тебе що, часу нема прибратися? Чи є? Ну, а що ж ти його не використовуєш? У Іри своє життя, переклеюванням шпалер тут не допоможеш.
Знову ж таки, які у тебе новини? Ага, діти набридли, робота. Ну, так сходила б до онуків. Теж діти, тільки молодші, може, повернуть до тебе колишні почуття. Це краще, ніж сидіти вдома і скаржитися.
Слухайте себе. Все вам не те, і все вам не так. Це просто у вас часу вільного повно. Ось ви і шукаєте собі проблем. Ні, ну ти, Іра, звичайно, крутишся як білка в колесі, я вже зрозуміла. А вдома у тебе як, теж шар пилу з палець завтовшки? Отож. Займися своїм життям.
А потім цей нахабний і самовпевнений промінь світла у темному царстві просто розвернувся і зачинив за собою двері. Оксана пішла додому.
Іра подивилася на матір здивованим поглядом і так само почала збиратися. Адже кішка теж була голодною. Юлія Михайлівна хотіла було її зупинити, але заздалегідь зрозуміла, що це ні до чого не привело б.
Через півгодини після прощання старшої доньки жінка озирнулася на всі боки. Квартиру справді можна було б прибрати. Та й речі у пранні щось залежалися.
Ех, треба привести себе до ладу і піти вже до школи. Нехай доньки займаються своїми справами, а в неї ще багато учнів. І що це на неї напало? Напевно, криза середнього віку чи щось таке. Потрібно перед Ірочкою вибачитися за свою поведінку. Прям, жах якийсь.
