Мовчання – золото! Добре, що чоловік мій про це не знав, і молов язиком, де прийдеться! Інакше, навіть не знаю, коли дізналася б правду!
Але правда, в моєму випадку, виявилася гіркою, і образливою — чоловік мені зраджував! Ми не двадцять років у шлюбі, немає дітей, не встигли набриднути один одному у побуті.
Ми були офіційно одружені сорок два дні, коли чоловік спалився!
До весілля ми півтора року разом були. Знайомі понад чотири роки. У мене хлопець був, у нього була дівчина, просто іноді перетиналися у друзів.
Ніколи не помічала за Мишком підвищеного інтересу до жіночої статі, не чула нічого про його пригоди, не знала, й уявлення не мала, що він веде розбещене життя.
У Михайла роз’їзний характер роботи. Він возить продукти містом, по області. Часто в рейсах, часто не ночував удома. Я йому вірила. Я мала доступ до його телефону.
Я не зловживала довірою, просто іноді дивилася час, шукала інформацію, якщо мій телефон був далеко, чи розряджений.
Я знала пароль, тому вважала, що Мишкові нема чого приховувати, бо він назвав мені ці цифри.
Погано, що заради весілля, ми залізли у борги. Плюс є — Мишко брав гроші у своїх батьків! Ми склали графік повернення боргу частинами.
Просто ручкою на папері, без жодних нотаріусів. На весіллі були всі: рідні, близькі, друзі, подруги… Мої мама та тато також сильно витратилися, перед ними стало мені соромно.
Свекруха все знала! Про всіх дівок, та коханок сина вона знала! Власне, завдяки свекрусі, мені й стало все відомо!
Ми з Мишком лежали, дивилися фільм. Йому написала мати, він відповів. Свекруха надіслала прикол з інтернету, Мишко засміявся. Я спитала, що його так насмішило.
Він дав мені телефон. Я не встигла прочитати прикол, як прийшло ще одне повідомлення:
– Ходиш по дівках, не забувай. Хрін із ним, бабусею стану, переживу, а якщо підчепиш чогось?
– Це не мені! Мама помилилася, — запанікував Мишко, намагаючись відібрати у мене телефон.
– Зараз перевіримо!
Відповіла свекрусі:
– Які дівки? Ти про що? Немає у мене жодних дівок!
Отримала відповідь:
– Мені хоч не заливай! Дружині розповідай, дружина твоя локшину на вухах любить! Як її ще до землі, під вагою локшини, не прибиває? Наприкінці відповіді був іржучий смайл.
– Розповідай! – зажадала я від Михайла відповіді.
– Нема чого розповідати! Немає нікого! Мама, мабуть, випила!
Подзвонила свекрусі. Сказала, що вона переписувалася зі мною і, попросила пояснень: що за дівки, звідки вона знає, і, як давно?
– Все одно ж на розлучення подаси, так? — зітхнула свекруха. То слухай…
Вислухала! Обалділа, охрініла, потім розлучилася. Мишко виявився ще тим гулякою, і, за словами його матері, гуляв він завжди, й від усіх дівчат.
До речі, доки я розмовляла зі свекрухою, він збирав свої речі. Вже потім, після розлучення, я на честь всього хорошого, що між нами було, попросила сказати, скільки разів він мене зрадив.
– У шлюбі? Чи до весілля, теж рахувати? — спитав Мишко.
Я вирішила, що проживу без цієї інформації. Показала йому середній палець і пішла! Сорок два дні! Потім час на розлучення! Усього, навіть трьох місяців одруження не наскребеться!
Чудово заміж сходила! Але, є і позитив – краще відразу, ніж, коли діти, та спільне майно! У мене ще все життя попереду! Слушно я міркую?
