Останні 10 років я живу та працюю в Італії. Скільки пам’ятаю себе, я завжди була авантюристкою. І коли подруга запропонувала тут халтурку, я відразу погодилася. Хто ж знав, що це переросте у справжню серйозну роботу?
Скажу чесно, що мені тут подобається більше, ніж удома. Але про рідних я не забувала жодної хвилини. Удома залишився чоловік. Завдяки мені йому вдалося збудувати приватний будинок за містом. А мій син із невісткою з моєї подачі купили квартиру. Про всіх пам’ятаю!
Влітку, коли стало ясно, що зима у близьких буде важка, я вирішила купити їм генератор для світла. У новинах говорили, що найімовірніше з електрикою будуть проблеми. Дякувати нашим сусідам, хай їм грець!
Генератор – штука серйозна. Використовувати його можна лише у приватному будинку. Влітку, коли я цей генератор і купила, ми обговорювали варіант, що Богдану з Тонькою доведеться перебратися до батька. Він був не проти, бо всі ці роки мешкав один. Самотньо йому, розумію.
І ось тепер, коли в Києві світла немає годинами чи навіть днями, син нарешті зважився на тимчасовий переїзд за місто. На машині їхати недалеко в принципі, з інтернетом він якось теж все залагодив. Загалом працювати можна. І це головне.
Коли діти переїхали до мого чоловіка у заміський будинок, вони не одразу сказали мені, що сталося. Тільки через 2 тижні я дізналася, що разом із ними там тепер живе моя сваха. Мене про це ніхто не запитав, звичайно. А навіщо, дійсно?
Усі ж певно думають, що я не буду проти. Все ж таки не чужі люди один одному. Тільки я так не вважаю. Відносини з матір’ю Тоньки у мене не склалися з самого весілля. Аж надто ми з нею різні за духом. Вона днями безперервно проводить у салоні краси. А я звикла працювати заради сім’ї.
Тож не дивно, що в Лариси вдома темрява. Вона банально не може потурбуватися про себе. А чоллвіка поряд немає! Тепер ви знаєте, чому я переживаю? Треба віддати свасі належне: за собою вона доглядати вміє. І готує також непогано. А я знаю, як мій чоловік любить поїсти смачно.
Я не хочу, щоб ця дамочка жила поряд з моєю ріднею. Вона казала, що на кілька днів приїхала. Мовляв, лише погостювати. Але потім виявилося, що вдома вічно немає світла і холодно. А тут рай на Землі: і світло, і газ, і вода. Добре влаштувалася!
Найцікавіше, що мою рідню повністю влаштовує компанія Лариси. Вона їм готує тричі на день свіжу їжу, вдома прибирає. Чоловік взагалі у захваті, бо раніше все це йому доводилося робити самому. А що мені думати?
Звісно, я ревную! Не хотілося б повернутися на батьківщину та дізнатися, що в моєму будинку облаштувалася чужа жінка.
Я людина прямолінійна. Сказала про всі свої побоювання чоловікові. Він лише посміявся у відповідь. Каже, мовляв, якщо я так переживаю, то настав час мені вже додому повертатися.
Але як я повернусь? Поки я тут, у моєї сім’ї бодай якась фінансова подушка є. Адже чоловік копійки отримує на своїй роботі! Говорив мені купувати 10 генераторів, щоб він зараз їх дорожче продав. Але я про це тоді не думала.
Ох, хотіла б я подивитися, як він заспіває, якщо я справді повернуся. Ми всі разом сидітимемо біля розбитого корита і будемо лапу смоктати всю зиму. Якось так!
