Моя 15-річна донька почала просити золоті прикраси

У нас у сім’ї несподівано з’явилася проблема: моя 15-річна дочка стала дуже небайдужою до дорогих прикрас. Вже роки зо два вона доволі нав’язливо вимагає від нас і родичів дарувати їй тільки золото, що дратує і мене, і чоловіка. Причому звідки це кохання з’явилося, я гадки не маю. Запитувала – не зізнається.

У сім’ї ми маємо нормальний прибуток, дочка нічого не потребує, але й любові до розкоші ми її ніколи не вчили. У неї є гарний одяг, телефон міняємо раз на 3-4 роки, причому беремо далеко не найдорожчий і точно не цей попсовий iPhone. Кишенькових грошей дочка не потребує, суворих звітів з її витрат ніхто ніколи не вимагав. Я здивована, з чого раптом у неї виявився такий порив кохання до золотих прикрас.

На мою думку, не всі жінки люблять прикраси, тим більше не всім подобається золото. Дружина брата, наприклад, нічого крім обручки не носить, хоча прикраси у неї є. Ось не треба їй, і все тут, хоч її чоловік має відношення до ювелірного бізнесу. Здавалося б, гарний приклад для моєї доньки – задовольнятися малим і не гнатися за кількістю, але це чомусь не показник.

Особисто я ношу лише декілька прикрас: 2 каблучки (одна з них обручка), акуратні сережки з маленькими діамантами, тоненький ланцюжок (подарований ще батьками на моє 16-річчя), коштовний витончений годинник (подарунок чоловіка). На роботі строгий дрес-код, та й виглядати незрозуміло ким мені ніколи не хотілося.

Ще є пара прикрас з сапфірами (колись подобалися, останні 10 років жодного разу не одягала), є срібні з якимось незрозумілим камінням (ніколи не цікавилася, що там за каміння). Влітку у відпустці та на вихідних ношу в основному біжутерію.

Якихсь смислових навантажень я прикрасам не надаю, жодного культу золота, чи економії та накопичень у нас у сім’ї ніколи не було. Будь-яких там оберегів, кулонів або інкрустованих дорогоцінними металами ікон немає, і не було. Фамільних реліквій немає, якщо не рахувати персня, який тато своїй мамі (моїй бабусі) якось привіз із заробітків. На 18 років бабуся передарувала його мені. Бережу цю прикрасу, але практично не носила.

Чоловік носить лише обручку. Думаю, що теж ніяких смислових навантажень він прикрасам не надає – ніколи не цікавився, чи ношу я його подарунки, і чи є у мене на руці обручка. Але потяг дочки до золота його теж непокоїть.

Найцікавіше, що дочка носить прикраси цілком помірковано: не обвішується ними, як новорічна ялинка, підбирає їх відповідно до стилю одягу. Тобто їй важливо, щоб золото в неї просто було, і було саме її, а не «сімейне». Чи варто мені нервувати з цього приводу?

You cannot copy content of this page