Я мала одну дуже близьку подругу, яку вважала і сестрою, і другом і всім всесвітом. В мене була одна єдина проблема в житті, я не могла завагітніти. А мій чоловік дуже сильно хотів дітей.
Прийняти рішення і взяти когось з дитячого будинку я не могла, хоча він був не проти, розуміла що родичі і друзі будуть ставитися зверхньо бо дитини. Як тут щасливий випадок все змінив.
Одного разу в мене стався гормональний збій і тест показав 2 смужки. Я показала чоловіку, ми вважали що це чудо. Але раділи і сумували одночасно, адже він мав їхати більш ніж на пів року за кордон, ми ж не розраховували на дитину.
Коли він поїхав, то дзвонив, питав як ми, багато часу після роботи приділяв мені, але коли я пішла до лікаря виявилося що все категорично погано, це був якийсь викид гормонів, але в той самий день чоловік подзвонив і радісно повідомив що він купив вже дуже хорошу коляску яка підійде і для хлопчика і для дівчинки.
Я не змогла признатися. Думала щось придумаю да цей час. Я була на 5 місяці тоді коли він приїхав на кілька днів додому, поговорити майже не вдалося, я дуже схудла з нервів, так і пояснила відсутність живота, фігура в мене чесно кажучи така собі була, не підтягнута, хоч я худа, тому живіт був невеликий і явно не від вагітності. Я домовилася з однією дівчинкою про те, що заберу її дитину, а чоловікові скажемо що вона недоношеною народилася, щоб встигнути зробити все до його приїзду. Так і сталося, а я через свої нерви і турботи не звернула увагу на погане самопочуття і відсутність жіночих днів. Доньку видала за семимісячну, папери допомогли оформити не підкопаєшся, поки всі ці турботи, чоловік ще приїхав, мала дійсно маленька така, крихітна, і я дізнаюсь що я на 3 місяці. Виявляється коли він приїздив у нас все вийшло.
Тепер от думаю як розказувати, адже виходить що я брехуха, чи пробачить, що робити з цією донечкою, і як пояснити всім що у дітей буде різниця між пологами менше ніж 9 місяців? Думала таке в серіалах буває, а що ж тепер?
Галина зрозуміла, що Микола щось задумав, коли він другий вечір поспіль сидів у вітальні з…
- Я з тобою, Мишко, розлучуся, слово честі! Скажи мені скільки можна? Скільки ще терпіти…
В той вечір у нас було дванадцять гостей, дві гарячі курки, три салати та одна…
Світлана ледь трималася на ногах, відчиняючи двері кухні. Пальці на ручці господарської сумки побіліли, а…
– Яна сьогодні казала, що мені можна тридцять п'ять років дати, – похвалився Денис. Він…
— Максиме, нас пограбували! — Надія ледь не кричала в слухавку, а серце її закалатало,…