Моя дружина раз за разом мені зраджувала, а я щоразу прощаю

Прожили з дружиною 5 років, у нас двоє дітей – дочка і синок. Навіть не знаю з чого почати. Коли доньці був рік, ми відзначали день народження дружини і так вийшло, що вона з дитиною потай від мене поїхала додому «відзначали на природі». Коли я про це дізнався, то тут же вирушив за ними, з почуттям тривоги, яке мене не підвело.

Коли я під’їхав до будинку, то побачив припарковане авто знайомого. На стукіт у двері мені ніхто не відчиняв довгий час, а коли я зламав замок, вискочив цей знайомий. У будинку була напіводягнена дружина, дитина спала, а на мої запитання вона відповідала дуже агресивно.

Вранці вона каялася і плакала, я її вибачив, бо любив.

Далі більше. Я дізнаюся, що в неї роман із моїм найкращим другом. Знов пробачив, друга втратив. Начебто все налагодилося, відзначаємо Новий рік, дружина заснула і на її телефон приходить смс: «З новим роком, кохана». Мене мало не перевернуло. І це пережив, знову серйозна розмова.

Народився син, все добре, став все погане забувати, стараюся для дітей, будуємо плани. Поки кохана не сходила на корпоратив, я вже почав їй довіряти. Чекав на її повернення додому, під’їжджає таксі, я вийшов якраз. Виходить дружина, з нею якийсь хлопець, вони мене не бачать, цілуються і під ручку йдуть у протилежний бік від нашого будинку. Я за ними. Вони не бачили, як я йду за ними. Дійшли вони до найближчого готелю і він почав дзвонити у двері. Коли я підійшов, моя почала відразу втирати мені безглузді відмазки, а хлопець втік під шумок.

І ось тепер я подав розлучення, але місця собі знайти не можу. Навіть після всього, що неодноразово сталося, у мене до неї серйозні почуття. Я розумію, що треба ставити крапку (і вже давно), але дуже важко це мені дається. Скажете – терпіла, рогоносець, і будете праві.

Я пішов 2 місяці тому, місто у нас маленьке і я знаю, що той тип до неї їздить. Серце кров’ю обливається, я як здався чи що. Дітей беру на скільки можна, гуляю з ними, вони мене люблять і я їх дуже. А як далі жити – не знаю, глухий кут якийсь. Можете мені не вірити, але поки з нею жив, в інший бік навіть не дивився, а коли розлучилися, дізнався багато нового про неї від знайомих.

До цього вони не говорили мені нічого, не хотіли втручатися у чужі стосунки. Розумом усвідомлюю, що я їй не потрібен, а все одно до неї тягне, і ревную її досі. Ось така гірка сповідь.