Мені 22 роки. Кілька років тому я познайомився з дівчиною. У нас були нормальні стосунки: ми дуже підходимо один одному, поважаємо, розуміємо, любимо один одного. Звичайно, сварки у нас теж бувають, але прощаємо. Ми дуже щасливі разом, завжди мріяли про спільне життя, усі запланували.
Її друзі погано сприйняли мене, тому вона боялася у себе вдома поки що про мене говорити, бо переживала, що нас розлучать. І ми вирішили поки що приховати наші відносини. І, якщо чесно, завдяки цьому ми ще більше зблизилися – ніхто ж не втручався.
Нещодавно ми почали часто лаятись і цим якось віддалилися один від одного (на той час уже рік були разом). Дуже рідко почали спілкуватися та бачитися, але остаточно не розлучилися, просто не могли. І тоді все почалося. Я ніби збився зі шляху, почав спілкуватися з іншою дівчиною. Та дівчина мешкає в іншому місті, там, де мешкає моя сім’я. І я часто їздив до цього міста. Через деякий час трапилося так, що вона вдома розповіла всім, що спілкується зі мною. І в мене вдома теж дізналися. Все так швидко сталося, що я не встиг озирнутися. Я не хотів, щоби все було так.
Влітку я мав служити в армії. До мого від’їзду ми остаточно посварилися з першою дівчиною і розлучилися, тоді вона ще не знала про другу. Після того, як я пішов до армії, я відійшов від усього. Зателефонував першій дівчині, поговорили і через якийсь час ми помирилися і знову стали парою. А в цей час, моя сім’я вирішила за мене, що восени маю заручини з другою дівчиною. Я був далеко від дому і нічого не зміг зробити.
Заручини відбулися без мене. Про це я першій дівчині нічого не зміг розповісти, бо боявся її втратити. Адже тільки з нею я мріяв про спільне життя. Через час вона від когось дізналася про заручини, звісно була в шоці, стерла мене зі свого життя. А не міг нічого зробити, був далеко. Я дзвонив, писав їй, але все без пуття. Напередодні Нового року вона написала мені, і ми знову почали спілкуватись – ми просто не могли жити один без одного. Вона вибачила мені. Я дуже пошкодував, що тоді послухав її і приховав наші стосунки з нею. Я мав представити її сім’ї.
Я дуже люблю її, не можу без неї уявити життя. Про неї вже вся сім’я знає, але для них уже все пізно, бо я заручений. А я до кінця життя хочу бути з першою, хочу від неї дітей, хочу з нею старіти. Моя сім’я мене не зрозуміє і не пробачить. Все так швидко сталося… Наречену теж не хочу образити, адже вона ні в чому не винна, але вона теж не зрозуміє.
Не думайте, що я звалюю провину на інших, я розумію, що зробив помилку. Не засуджуйте, що треба було раніше думати. Я не подумав тоді, що все зайде так далеко. Я винен, але кожен хоч раз робить помилку, і я не хочу розплачуватися через свою все своє життя.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…