Я вже 4 місяці зустрічаюся із хлопцем. Я його люблю, і він мене теж. Перші два місяці все було чудово, спілкувалися, зустрічалися, нам було добре разом, будували плани на майбутні. Моя релігія не дозволяє інтим до весілля, і він про це теж знає. Йому 26, і мені 26.
Але вже через два місяці нашого солодкого спілкування в нього ніби демон вселився: він став дуже агресивним і грубим. Він просто хоче мене і терпіти більше не може. Він сам так сказав. Оскільки він спортсмен, то без інтиму не може жити. І змінити мені на стороні не хоче. Просто в нього такий принцип, каже, або зі мною, або ми разом бути не зможемо, і тоді він гулятиме і робитиме все що хоче.
Я була шокована, коли він це оголосив. Навіть якщо він буде моїм чоловіком. Я намагалася підказати, мовляв, приходь свататися, а він ні, ти спершу зроби те, що я хочу, і я потім зроблю інше, через деякий час я обіцяю, що прийду просити твоєї руки. Не знаю вже, що й думати про ці стосунки.
Я розумію його десь у глибині душі, але не можу йому допомогти. Але щоб не було, те, що він просить, – абсурд для мене. Так ось, цей останній місяць ми, напевно, разів 20 розлучалися, і причина та сама. Я разів 20 видаляла його номер з мого телефону та його з мого життя, але він повертався щоразу і ми знову мирилися. Не змогла нічого вдіяти з собою, ми знову зустрічалися, обіймалися, і все, він знову божеволіє, і знову сварка, розлука.
Він ображається, що якби я по-справжньому його любила, я зробила б все, що він хоче. А я ж кажу, що якби він любив, то просив би мої руки у мого батька. Я знаю, що цей період, коли ми розходимося, він мені не змінює, перевіряла багато разів. Мені вже це все набридло. Розійтися теж не можу, справді не можу. Скільки б не намагалася, коли він мені після розлуки дзвонить чи пише, я вже літаю від радості.
Як мені бути? Скільки це може тривати? Чи може бути таке, що навіть для коханої людини, хлопці не можуть потерпіти і прожити без цього хоча б рік? Я не хочу розлучатися з ним, але те, що він хоче, – це просто дико для мене і абсолютно нереально.
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…
Сусідка Ніна Павлівна, наче тінь, з’явилася біля хвіртки, саме коли Аліна ставила важкий пакет із…