Моя дружина вийшла за мене лише через гроші

«Я не останній і не перший, хто несе свій тяжкий хрест, хто знає, як виходять стерви з гарненьких наречених». Я знав, хто такий Юрій Лоза, але цю пісню раніше не чув – я з зовсім з іншого покоління. Але почувши її на Ретро ФМ, я був вражений тим, як вона описує все, що відбувається зі мною, з моїм шлюбом.

Багато хто подумає, що це банально, що таке відбувається у всіх, у тому числі й у тих, які щасливі разом все життя до останнього подиху. Що просто минає період закоханості, люди починають притиратися один до одного, болісно ламаючи всі нерівності характерів.

Мені так теж здавалося спочатку. Але згодом я все більше і більше став переконуватися, що притирання характерів – це одне, а бути стервою та мати меркантильне ставлення до шлюбу  – зовсім інше.

Думав, що я себе накручую, але постійні докори на адресу моїх батьків, скандали про те, що вони не дають нам достатньої фінансової підтримки, хоча я сам непогано заробляю і ми ні в чому не потребуємо, змушують мене думати, що саме гроші і були визначальним мотивом одруження для моєї благовірної.

Річ у тому, що моя сім’я не з бідних: батько володіє бізнесом, у той час, як моя дружина походить з сім’ї зі статком, скажімо так, нижче за середній. Я ніколи не замислювався над її майновим становищем, думаючи, що все, що потрібно – це кохання, як співав Джон Леннон. Тепер я замислююся про те, що не для всіх кохання є головним у житті.

І ще моя дружина хоче дитину і робить все, щоб завагітніти. Я теж дуже хочу дитину, але тепер боюсь, що для неї це буде просто спосіб прив’язати мене до себе. А якщо наш шлюб зруйнується, то це, на її думку, буде гарантія безбідного існування коштом моїх аліментів. Неприємно почуватися просто джерелом фінансування, банкоматом. Тому я став уникати близькості.

Я не знаю, як вийти з цієї ситуації, кохання залишилося десь дуже далеко. Вирішити це духу не вистачає, але на те, що все само собою вирішиться, я не сподіваюся.