Моя мама хоче, щоб я повернулася до колишнього

Начебто нічого особливого. Принаймні, на перший погляд. У всякому разі, мене це налякало, коли сталося, і, згадавши після минулих трьох років цю історію, я трохи занепокоїлася.

Я зустрічалася з хлопцем, мені було тоді п’ятнадцять, йому вісімнадцять. Зустрічалися на той момент ми близько року. Одного ранку я зайшла до нього додому, але він пішов кудись і ми поговорили з його сестрою. У цей момент з нічної зміни повернувся його вітчим. Трохи на веселі. Покликав нас, посадив кожну на коліно, обійняв і сказав, що обох любить однаково: свою рідну дочку, і мене, дівчину пасинка.

І почав розповідати якусь нісенітницю. Тобто дуже чітко і логічно, не схоже було на марення, але раптово й несподівано розповідав такі речі, що ми з сестрою хлопця обомліли. Говорив, що нам багато хто заздрить, тому що пара красива (мені і справді багато хто заздрив, тому що вважали мого хлопця красенем – ніби гарненька зовнішність застава щасливих стосунків), що деякі мають на нас зуб, багато злості та наче нам загрожує небезпека. Що він (вітчим) чаклун і може залікувати, наприклад, будь-яку рану за секунду, і якщо щось не так, то мені слід звернутися до нього, щоб він розібрався.

Після цієї розмови він довго ховав очі й уникав мене, хоча ми завжди добре спілкувалися.

Відносини з хлопцем не склалися, і справді через чужу злобу, але це окрема історія.

Через два роки після того випадку ми розлучилися. Але він мене не відпускає. У мене інша кохана людина, але мама до нового хлопця погано ставиться, змушує мене в соцмережі заходити на сторінку колишнього хлопця, плаче про його нещасливу долю. Про його негарну нову дівчину весь час згадує.

Він мені сниться без кінця в кошмарах, мерехтить постійно. Вже півтора року з розставання минуло, я його не люблю, але замість кохання з’явився майже панічний страх його появи в моєму житті.

Одного разу після розлучення колишній вкрав у мене телефон. Я нікуди не повідомила, розповіла мамі, а вона знову пошкодувала його! Не знаю, чи збіги це або є якийсь зв”язок…