Я з дитинства захоплювався однією дуже цікавою штукою. Я колекціоную монети, не те щоб всі дорогі та рідкісні, але в моєму альбомі близько 250 монет, які мають цінність набагато більшу за їх номінал. Коли я мав би дозбирати ще кілька монет, у мене був реальний покупець на цілий альбом. Коштував він треба сказати цілий стан.
Одного разу до нас в гості приїхали племінники, хлопці по 7 і 9 років. Веселі, говіркі і дуже хитрі. В цей день я не міг провести з ними час, бо збирався на побачення. Але пообіцяв що після того як прийду додому, ми обов’язково пограємо в відеоіогри, придумаємо щось особливе, замов ми піцу.
Я пішов, прийшов додому через 3 години, племінники знаходилися під наглядом моєї мами, і сиділи запихалися морозивом. Я запитав де взяли, відповіли що вони багато накупили бо використали мою скарбничку. Я посміявся, а потім побачив що деякі речі в моїй шафі лежать не так я к треба, не так як залишав.
Виявилося, що моя мати дозволила скористатися монетами з колекції, а хлопці витратили все в найближчих кіосках на різні солодощі, ще частину в ігрові автомати де можна виграти іграшку.
Я був реально розчарований, адже це справа мого життя. Я 12 років збирав цю колекцію, перебирав гори монет і копійок для того щоб знайти щось особливе, я вивчав, багато читав про нумізматику.
Але найбільше мене вразило не це, мені образливо що моя мама, яка знала про моє захоплення навіть вибачення не попросила, мовляв що такого, не зрозуміла чому я серджуся, адже мені зараз 18, і я не маю жалкувати грошей для полемінників. Але хочу сказати, що моя сім’я дуже багато втратила.
