Мені 24 роки, я одружена 1,5 року, дітей поки немає, але плануємо. Чоловік мій добрий, відповідальний, порядний, любить мене. Я його ціную, підтримую, оберігаю, ставлюся з великою симпатією. Люблю по-своєму, не так палко, як чоловік мене.
У нього є друг. Він не одружений, бабник. Часто забігає до чоловіка, а іноді, як я тепер розумію і до мене, але обставляє все, що йшов повз, мовляв, дай до друга загляну, гляди, а його вдома немає, а ти одна, ну я його почекаю, а поки поговоримо, чаю поп’ємо.
Спочатку я думала, що це випадковість, потім друг то тортик принесе, то цукерки. Як тільки він приходить, я завжди дзвоню чоловікові та кажу, що на нього чекають, або що передати. Чоловік кілька разів опинявся вдома, а я йшла спеціально. Друг завжди, коли домовляється з чоловіком про зустріч приходить раніше на пів години чи годину.
Якось моя мама була в мене, і прийшов друг. Посиділи, попили чаю і друг пішов. І ось, що сказала моя мама: «Ти помічала, як друг твого чоловіка на тебе дивиться? Він з тебе очей не зводить. Він у тебе закоханий однозначно. А ти як до нього ставишся?». Я щось жартувала. Щиро кажучи, і я думала, що друг ходить не просто так. Але дистанцію я зберігаю, і поки що він кордон не перетинає, але якісь натяки та дифірамби він мені вже співає.
Чи він мені подобається? Не дуже. Хоча він цікавий співрозмовник, багато подорожує і багато знає та вміє, але його нав’язливість мене дратує.
Але мама через деякий час знову завела цю розмову, що він цікавіший за мого чоловіка і вона вважає, що той друг у мене дуже сильно закоханий. Каже: «Він же тобі подобається? Ти так бентежишся, коли він тобі робить компліменти, а він прямо мліє, коли ти червонієш». Але я їй відповіла, що друг мені не подобається, жодних почуттів я до нього не відчуваю. І що відповіла моя мама: «ну тоді хоч потренуйся на ньому, а то зовсім фліртувати не навчилася, та й з ким вчитися, твій то чоловік як сокира».
Я була у шоці. Моя мама, 30 років у шлюбі з батьком, завжди поводиться дуже манірно з людьми, особливо з чоловіками, і раптом мені таке радить. Чоловіка я попросила другові пояснити популярно, щоби без запрошення до нас не приходив. Але тут підметушилася знову мама, і кілька разів кликала мене до себе, і приходив він. Я просто збігала, не хотіла, щоб цей чоловік проводжав мене і щось думав зайве.
Але що ж робити з мамою? Зараз тато хворіє і мені доводиться часто в них бувати, а там ненароком приходить цей друг, то трав’яний збір приніс татові, то мамі книжку почитати, то просто відвідати хворого. Думаю, що мама друга попереджає, як я до неї їду. Навіщо вона зводить нас?
Моєму чоловікові вона неприязні не висловлює. Я виїжджала у відрядження, так вона приходила йому готувала обід. На дачу мій чоловік її возить нашою машиною, дрова їй коле, город копає, продукти привезе, банки, склянки, закрутки. До його батьків вони з татом їздили, а за спиною вона звідує.
Що мені робити? І лаятись з нею не хочу, і приходити до неї неприємно, друг часто «забігає». Що порадите люди з досвідом? У вас таке бувало?
