Працюю психологом, тому робота в більшості випадків або на дому, або ж онлайн, іноді виїжджаю до клієнтів. В основному люблю спілкуватися з дітками, з ними простіше, вони не намагаються брехати чи щось таїти, тому і набагато спокійніше саме з дітьми шкільного і дошкільного віку.
Робота приємна звісно, по своєму, але є і мінуси, за цілий день я так наговорюся, що до вечора вже сил немає. Приходжу додому і починаю щось готувати. Донька вже більш менш доросла, 11 років, тому іноді можемо перекусити купленими пельменями чи доставкою їжі. Великої потреби в грошах немає, живемо як всі, іноді на широку ногу, іноді бракує і на хліб, як виходить вже.
Тут нашу ідилію порушує моя мати. Захворів батько, його положили в лікарню, самі з райцентру, тому послали в місто в обласну, бо там немає необхідних процедур і обладнання. Виявилося нічого серйозного, але йому заборонили вживати все окрім лікарняної їжі, та ще й з матір’ю посварилися вони якраз.
Тому моя мама переключилася на мене. Взялася мені завзято доказувати як легко зекономити кошти. Перше це було прання. Показувала що треба виварювати, що замочувати. Далі обов’язково прасування, адже люди дорослі, куди в мятому ходити. Потім ще й приготування їжі, не можна виявляється годувати купленим, треба все самій, своїм ручками.
Коли я лежу на дивані і розмовляю з клієнтом по телефону чи скайпу мама не розуміє що за робота, може спокійно ввімкнути пилососа чи телевізора, коли ховаюсь до себе в кабінет, адже ми його спеціально для мене облаштували, то вона знаходить привід прийти і щось запитати. Розумію що літня жінка хоче уваги, але ж я працюю.
Іноді все переходить за межі. Вона поставила борщ варити, але терміново довелося кудись бігти, кричить довари, я просто вимкнула, бо ж клієнти чекати не будуть, то я виявляється невдячна.
Проблема в тому, що квартира моїх батьків, і взяти виставити маму я не можу, та і не по людськи якось мама ж. Чоловікові подобається, звісно, попрасовані сорочки, домашні котлетки, але я працюю на рівних з ним, він чомусь мені котлетки не смажить. А тепер я погана жінка, бо мама моя показала якою має бути хороша. Спасибі мамі.
