Моя невістка дуже дивна, якщо чесно. Вона помішана на тому щоб планувати щось. Я колись чула навіть, що є така хвороба, чи що, коли люди постійно переживають за те, щоб все було на місцях, нічого не заважало.
Це дуже в неї давно вже проявляється. От наприклад, коли вона їхала в пологовий, вона склала список, виділила цілу годину на те, щоб уявити собі як пройде 3 дні в роддомі і склала речі в порядку їх ймовірного використання. А я дивилася на це дійство і крутила пальцем біля скроні.
Так, це нехай. На зиму вона ховає всі літні речі на верхні полиці шафи, влітку перебирає і ховає зимні.
А ще, вона дуже не любить коли в домі безлад. Добре що самі живуть, бо я б такої стерильності не перенесла б. Ні, не те що стерильності, господиня з неї так собі, просто вона все ховає.
В мене на стінах висять дитячі картини, на полицях іграшки м’які і різні поробки. А у них ремонт. Вони все це в дитячу загрузили, і картинки, і іграшки і дитячі речі. Якщо перебувати в них вдома, то так і не скажеш що діти є, поки в їх кімнату не знайдеш.
А ще вона меню планує. На цілих 2 тижні. Звісно іноді відхиляється від нього, але уявіть, покупки по списку, заморозки на 10 днів вперед. Все в лоточках, баночках, все підписане. Робочі блокноти теж наче показові якісь.
Чесно, я дивуюся її спокою і рівновазі, але іноді мені здається що це не жінка, роботи якийсь. От якщо дитина хоче погратися терміново, а їй треба іти там голову мити чи працювати, то вона скаже зачекай, зроблю що треба і будемо гратися.
А ми в свій час кидали все напризволяще і бігли соплі підтирати. І саме цікаве, що сину подобається все це, ставить її в приклад.
А я думаю, що вона без свого графіку і дня не проживе, забери в неї блокнот, то вона в свої справах загубиться.
