Є вираз «жити душа в душу», отак і в мене з Інною, дружимо ще зі школи. Скрізь разом, завжди підтримували одна одну, навіть вибрали один виш, але так склалися обставини, що вчитися довелося все-таки у різних. Потім кожна будувала кар’єру, ми обидві завжди прагнули чогось у житті. Але коли я одружилася, наші стосунки змінилися.
Інна почала постійно порівнювати мене з собою, жартувати, що вона вільна, незалежна жінка, а я вже ні, бо у мене чоловік. Я їй сказала, що нічого поганого не бачу в тому, що цікавлюся справами чоловіка, а він моїми, я його люблю і ми сім’я.
То запросить до себе в гості, але тільки мене одну, то в кіно, забуваючи, що я одружена, а якщо я відмовляюся, то починає насміхатися, що я тепер прив’язана до дому і чоловіка.
Останньою краплею стала її реакція на мою вагітність. Вона почала мене жаліти і співчувати, як же я тепер і фігуру зіпсую, і майже рік ходити в такому стані, так і чоловік може розлюбити. Я не чекала від неї такого, сказала, що чоловік щасливий, що у нас буде дитина, він сам цього хотів, але вона мені не повірила.
Почала говорити, що на мене тепер чекають безсонні ночі, і ще купа проблем, а в результаті діти все одно невдячні. А вона сучасна ділова жінка і не має наміру замикатися на сім’ї, а тим більше на дітях. А я народила чудову доньку, і ми з чоловіком щасливі.
Мені прикро, я її не вчу, як їй жити, не кажу, що дитина, це таке щастя, що до старості вона залишиться одна і нікому не потрібна, що їй самій пора заміж. Раніше я була впевнена, вона про це теж знає, що вона буде хрещеною моїй дитині, а тепер дійшло до того, що мені не хочеться її бачити у своєму будинку, а від цього стає ще гірше, що я втрачаю подругу.
Але доведеться все ж таки брати її кумою, бо Інна сказала, що вже купила своїй майбутній хрещениці в подарунок хрестик і срібний дитячий кухоль з ложечкою. Сказати їй усе прямо, я не можу, не хочу образити її, а вона сама не хоче зрозуміти, що робить не так.
