Жіноча дружба до першого мужика.
Була у мене найкраща подруга. Я вважала Олю справжньою сестрою. Вона знала про мене навіть більше, ніж мама. Ми були дуже близькі, дуже відверті. Я вважала, що це дружба до гробової дошки. Але як же я помилялася .
Рік тому я познайомилася з дуже цікавим хлопцем. Закохалася в нього по вуха. Спочатку все було добре, а потім Оля стала мені нашіптувати, що він мені не пара, що бажає мені найкращого, а не цього “пройдисвіта”. Так, вона називала його “пройдисвітом”, хоча я кілька разів просила так не називати.
Далі більше. Оля розповідала, що мій хлопець до мене зустрічався мало не з усіма симпатичними дівчатами з округи. Мовляв, як він добивався дівчини, так відразу ж кидав її. Розповідала, що у нього начебто змагання з іншими хлопцями: хто більше дівчат звабить, той і молодець. А я не хотіла ставати ще однією галочкою в журналі перемог. Я хотіла справжнього кохання.
Пам’ятаю, якось Оля навіть розповідала, що мій хлопець лікувався від розпусних хвороб. Потім більше – його мало за напад на дивчину не посадили, але нібито його батьки дали грошей родині постраждалої дівчини і справу зам’яли. Я не могла не вірити Олі. Оля завжди захищала мене від бід, завжди намагалася допомогти.
Я стала розпитувати у свого хлопця про чутки, які ходять навколо нього. Він їх не спростовував, але і не підтверджував . Ішов від розмов, переключався. Тепер я розумію, що йому не потрібно було виправдовуватися, так як не було за що . Не було ніяких нападів, не було захворювань, не було змагань зі зваблювання дівчат. Але на той час хлопець розлучився зі мною. Сказав, що його просто дістали чутки, які нібито я і розпускала про нього, дістали підозри і “гнила брехня”.
Яке ж було моє здивування, коли я дізналася про те, що Оля сама стала зустрічатися з моїм колишнім. Перестала відповідати на дзвінки. Видалила мене з френдів в соцмережах. Заблокувала. Ось так і подруга. Відбила хлопця і викреслила зі свого життя. Ось вже точно. Жіноча дружба до першого мужика.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…