Почну свою історію з того, що друзів за все моє життя в мене було троє: дві подруги зі шкільних часів, з якими досі спілкуємося, і одна, з якою ми нещодавно знайомі, але зблизилися так, що сумуємо, якщо не бачимося хоч один день, зідзвонюємося ночами, ділимося новинами та враженнями. З нею ми здружилися дуже легко.
З’явилася вона у нас пів року тому. На той момент дівчат у нашому колективі не було. З моменту появи вона запала в душу одному хлопцеві на роботі, і вони почали зустрічатися. І все було б нормально, якби не її самовдоволення – не розумію, чого вона хоче чи досягає. Ледве я почну зав’язувати стосунки з хлопцями – і вона тут як тут, знайомиться з ними в соц.мережах, а потім розповідає про те, як вона мило спілкується з ними ночами і зустрічається.
З колегою, який у неї закоханий, ми в добрих стосунках. Він зараз у відрядженні, часто дзвонить і запитує про неї, тому що вона не завжди підіймає слухавку. Про її інтрижки я мовчу, бо бачу, що він її дуже любить, та й вона небайдужа до нього. Ось тільки нещодавно, дізналася, що вона розповідає про їхні стосунки і про мене іншим (нібито я закохана в її хлопця, він за нею просто бігає, а їй все байдуже – така собі «серцеїдка»). Мені, звичайно, було прикро, але ж вона не маленька дівчинка, щоб вигадувати всяке і розповідати про це всім!
Нещодавно я почала спілкуватися з хлопцем, зустрічалися кілька разів. Вона з ним, ясна річ, познайомилася, хоча знає про мої почуття до нього. Нещодавно каже мені, що він запропонував їй вийти за нього заміж. Усі мої почуття до нього одразу охолонули.
Нещодавно я почала зустрічатися з колегою, вона про все знає і тут почалося: приперлася на роботу в короткій сукні, часто ходить до нього в кабінет. Я, звичайно, говорила з нею щодо всього цього, але вона непохитна, на всі мої претензії відповідає, що нібито вона не винна, що така приваблива для протилежної статі.
У мене, звичайно, не така ефектна зовнішність, як у неї, але анітрохи не гірше. Але я ніяк не можу зрозуміти, що це таке, може, зі мною щось не так? Чи це не дружба зовсім… Подивіться, будь ласка, на мою ситуацію збоку і порадьте, що мені робити?
- Могла б випрасувати стильнішу сорочку, а не цю ганчірку. Ювілей таки! Поліна навіть не…
— Ще зовсім трошки, — прошепотіла Інга, звертаючись чи то до себе, чи то до…
Ольга збиралася піти в магазин і вже одягла дворічну Варю, коли задзвонив телефон. Номер був…
- Мамо, можеш приїхати? Будь ласка. Треба Лізу забрати, мене в лікарню забирають. Я її…
- Так, товар на митниці завис, - Вероніка притиснула телефон плечем до вуха, водночас перевіряючи…
Олена вміла говорити спокійно, навіть коли люди кричали. За дванадцять років у приймальному відділенні вона…