Коли народився мій син Женя, мені було двадцять чотири. З його батьком ми не були в шлюбі. Скільки себе пам’ятаю, я завжди мріяла про сина, тому дитину народила для себе.
Від батьків мені дістався невеликий бізнес, і завдяки цьому я була абсолютно незалежною жінкою. Коли з’явився син, він став для мене світлом у віконці. до повноліття син став для мене єдиним коханим чоловіком на світі.
Після того як Жені виповнилось чотирнадцять, я дозволила собі особисте життя і вийшла заміж. Син прийняв мого чоловіка і я насолоджувалася сімейним щастям. А
ле трапилася біда. Ми з чоловіком відпочивали на узбережжі океану, коли нам додзвонився Женін друг і повідомив страшну новину – син потрапив в аварію і знаходиться в лікарні.
Найжахливіше було те, що через погоду ми не змогли швидко вилетіти, довелося затриматися на два тижні. Але я знайшла вихід – зателефонувала подрузі і попросила подбати про мого сина.
Після аварії Женя відбувся переломом ноги в двох місцях і встав на ноги за два місяці. Весь цей час подруга Віра була поруч з ним.
Я була їй вдячна. Після аварії син несподівано швидко подорослішав, тривожність лякала мене. Я довгий час не наважувалася почати розмову, але він почав її першим.
Як виявилося, за час хвороби Женя закохався у Віру, і вона відповіла взаємністю. Після почутого я була готова провалитися крізь землю.
Так, Віра була молодша за мене на чотири роки, але старше сина на двадцять років. Вона була красива, струнка і виглядала молодше своїх років, але все ж різниця у віці була колосальною.
Я розірвала відносини з Вірою, намагаючись довести їй помилковість їх зв’язку, посварилася з сином, але у відповідь чула одне: «Це любов».
Я не хотіла миритися з ситуацією і цілий рік намагалася поговорити з сином. Але мої дії тільки зміцнювали цей союз. Скінчилося все тим, що Женя пішов жити до своєї коханої.
Я була пригнічена і в підсумку захворіла. Положення врятував чоловік. Він дбайливо змусив подивитися на ситуацію не очима матері, а очима жінки. Він переконав мене, що різниця у віці – це лише данина громадській думці, а апофеозом є справжні почуття. Син з Вірою одружилися і подарували нам внучку. Але пройшло близько двох років, перш ніж я змогла прийняти невістку.
