Розповім і я свою історію з життя. З Лізою ми почали дружити ще у школі та довіряли одна одній всі секрети. Я ще тоді знала, що моя подруга дуже гарна і де б ми не з’являлися, вона завжди була у центрі уваги.
Коли ми навчалися в інституті, Ліза ніколи не була сама. Я ж довго не могла знайти собі хлопця. Напевно, через те, що скрізь ми були разом і поряд з Лізою мене ніхто не помічав.
Але одного разу я познайомилася з хлопцем, поділилася цим з подругою, але знайомити їх не поспішала. Навіть собі я не хотіла зізнатися у страху, що він побачить Лізу і на мене не буде вже звертати уваги.
Так і сталося. Ліза запропонувала його перевірити, чи він любить мене. Ми зустрілися в кафе, і коли я їх познайомила, то зрозуміла, що його втратила.
Коли вранці він зателефонував, я зраділа, гадала, що помилилася. Але він просто попросив телефон моєї подруги. Потім Ліза розповідала, що зустрілася з ним, щоб помститися за мене.
Спеціально обрала дорогий ресторан і замовляла все, що хотіла, щоб потім насолодитися тим, що він не зміг заплатити. Після цього Ліза його не бачила, а я намагалася не зустрічатися з нею.
Працювали ми з нею в різних районах, і я завжди посилалася на брак часу і вона, мабуть, зрозуміла, тому більше не дзвонила. Коли я виходила заміж, то на весілля довелося запросити.
Вона весь вечір фліртувала з моїм майбутнім чоловіком, чим зіпсувала свято. Коли я їй сказала про це, то почула у відповідь: «Хіба я винна, що красивіша за тебе»?
Ми посварилися остаточно та перестали спілкуватися. Але одного разу я прийшла додому на обід, чого ніколи не робила, і не змогла відчинити двері.
Поки я намагалася щось зробити, двері відчинив мій чоловік, який мав бути на роботі. Я навіть не встигла нічого запитати, як із нашої спальні вийшла Ліза. Такого приниження я ніколи більше не відчувала.
Того ж дня я зібрала речі чоловіка та виставила за двері. Я не знаю, чи разом вони зараз, або подруга в черговий раз хотіла довести мені або собі, що вона краща. Але впевнені в собі люди так не роблять.
Руслан доробляв салат на кухні, коли почув, як вихідні двері відкрилися. – Коханий, ми прийшли!…
Оксана пам’ятала той день до найменших дрібниць - запах лікарняного коридору, різкий, трохи металевий, як…
– Віра! Закрий двері в кімнату, твій син так шумить, що голова розболілася! – невдоволено…
У п'ятницю Ірина оформила відгул. Після двох тижнів безперервної напруги, коли доводилося затримуватися в офісі…
– Кохана, ну знову твої пиріжки підгоріли .. І тісто жорстке .. Все – таки…
- Розлучайся, Женю, завтра ж подавай, я заважати не стану, - сказала я, акуратно складаючи…