Моя сестра три роки зустрічалася з хлопцем, всіляко йому натякала на весілля, потім вже відкритим текстом говорила про дітей, але хлопець весь час шукав відмазки. З батьками були знайомі, жили разом, все було відмінно, але узаконити стосунки чоловік все не поспішав.
З яких причин він взагалі відмовлявся одружитися з коханою дівчиною? Збирав гроші на квартиру, займався самоосвітою, розвивався, коротше, а годинники у сестри цокали, вже 30 не за горами, тому чекати їй ставало все важче.
Навколишні говорили, мовляв, не витрачай час, йди і знайди іншого, якого вмовляти не доведеться. Але ні, вони все зустрічалися, у відносинах все було добре, крім одного цього моменту з весіллям.
У підсумку він зробив пропозицію через 4 роки. Навіть день весілля обговорили, повідомили родичам. А потім, за місяці 2 до весілля, моя сестра вирішила, що вони не підходять одне одному – і пішла.
Всі, звичайно, отетеріли. Так довго добивалася і чекала, а в підсумку пішла, купила квартиру в іпотеку, іншого хлопця знайшла і живе щасливо, про час втрачений не шкодує.
Той хлопець тепер лікті кусає, просить повернутися, але сестра навряд чи змінить рішення. Чи варто взагалі чекати, коли хлопець нарешті вирішиться на весілля, або якщо відразу не запропонував, то вже і не передумає?
