Сестра хоче і рибку з’їсти й кісточкою не подавитися. Тобто моя сестра хоче жити, як їй подобається, не зважаючи на правила інших людей, але при цьому за їх рахунок.
Я маю молодшу сестру, вона студентка очного відділення, зараз навчається на третьому курсі. Оскільки навчається вона в нашому ж місті, то й живе з батьками, гуртожиток належить лише приїжджим.
І ось нашій солоденькій дівчинці стає некомфортно жити з батьками, пилять вони її, чи бачите. Зранку підіймають на пари, не дозволяють до ранку гуляти, стежать, щоб вона їла щось ще, окрім чипсів та енергетиків. Загалом, жахливі люди.
Сестра бунтує ще з першого курсу. Саме тоді вона оголосила себе дорослою та заявила, що тепер батьки не повинні їй нічого забороняти. Батьки не стали сперечатися. Вказали на двері та повідомили, що там, за порогом їхньої квартири, сестра може бути дорослою і сама за себе відповідатиме.
Але поки вони її годують, напувають, сплачують навчання і дають дах над головою, сестра робитиме так, як їй кажуть. Однак вона завжди має вибір: хоче самостійності – живе повністю самостійно і батьки їй слова не скажуть. Не хоче або не може так – будь ласка, дотримуватися правил будинку.
Наприклад, батьки проти того, щоб сестра пізно поверталася додому. Мама спить дуже чуйно, а якщо її сестра розбудить, потім мама не засне. А тато до останнього чекатиме, коли дочка повернеться додому, бо в нього серце не на місці, а уява дуже бурхлива. Тож і йому такі стреси не потрібні.
Вранці її обов’язково будять до першої пари, бо за семестр гроші сплачено, а якщо ти така розумна, що й без лекцій усе знаєш, то переводься на заочне та йди працювати.
Загалом, у сестрі руйнуються всі принади студентського життя, що викликає у неї бурю обурення. Я її десь навіть розумію, бо сама через це проходила. Щоправда, я так шаленіла на першому курсі. Мене теж контролювали, тримали в рамках і всіляко позбавляли заслужених студентських веселощів.
Але в мене ця проблема вирішилася просто. Я після першого курсу стала працювати, орендувала квартиру разом з однокурсницями, перевелася на заочне і стала жити на втіху.
Перші пів року батьки продовжували душити мене своєю опікою, але потім я продемонструвала, що вже доросла, щоб відповідати за себе самостійно, вони й заспокоїлися.
Я такий варіант сестрі пропонувала, шлях вже пройдено, я готова поділитися досвідом. Сестра спочатку надихнулася, а потім я почала розповідати про підводне каміння, і сестра швидко здулася.
Але нити не перестала. Як і просити мене, щоб я пустила її до себе пожити, адже все одно я живу одна у двокімнатній квартирі. Але мені таке задоволення не потрібне.
Самостійності у сестри не додасться, проте всі скарги летітимуть у мене. Якщо що – у батьків я стану першою мішенню, тому що це я погано доглядала молодшу сестру.
Працювати вона не хоче, домашніми справами займається лише після того, як мама починає лютувати, без хвостів сестра здала лише першу сесію.
Натомість понтів – повні кишені. Вона вже доросла, батьки її не розуміють, завжди лізуть під руку і заважають. Вихід очевидний, але сестра наполегливо його не помічає.
Але регулярно плачеться мені, намагаючись видавити з мене жалість до себе та запрошення перебиратися з речами. Але мені таке сусідство не потрібне.
До речі, у сестри набагато кращі варіанти, ніж були у її віці у мене. Коли я була студенткою, мені доводилося самій винаймати житло, бо обидві бабусі були живі, ніхто мені окрему хату не пропонував.
На жаль, бабусь вже не стало. Мені дісталася двокімнатна, в якій я живу зараз, і сестрі дісталася двокімнатна квартира, але вона здається, щоб батькам було легше платити за навчання сестри.
Мама з татом пропонували виселити мешканців і віддати квартиру сестрі, але тоді вона сама за неї платить і харчується за власні кошти. Дівчинці не сподобалося.
Ну, тоді хай як хоче, я її собі на шию садити не збираюся. Сестрі пора дорослішати, а то лише вимоги висуває і ворогів бачить, в особі батьків і тепер, мабуть, мене.
