«Головне, щоб тебе любили, а все інше — не важливо», — говорила моя матуся відколи вважала, що я вже доросла для таких розмов. Я ніколи не погоджувалась з нею, адже навіщо тоді взагалі ми живемо? Заради любові! І тільки. Кохання у всьому: у сім’ї, у дітках, у людях, природі тощо.
Так я жила. Металася від одних стосунків до інших, і любила скоріше я, ніж любили мене. Я підлаштовувалась, прощала, поступалася, адже я люблю, а як інакше? У результаті об мене витирали ноги, дозволяли ображати, кинути в мене брудним слівцем. “Що ж, потерплю, переживу”, – думала я, а хоча я зовсім не думала ні про що, крім своєї половинки.
Останні відносини тривали понад 3 роки. Я до останнього боролася за своєрідне кохання: скандали, крики, образи, розставання. Одного разу зрозуміла для себе, що втомилася, що моє кохання нікому не потрібне, і при першій нагоді я вирішила піти. Пішла, несподівано для себе, до свого співробітника, якого я практично не помічала раніше. Я йому дуже подобалася, і вирішила поживу для себе. Відчую хоч як це, коли тебе потребують, тебе люблять.
Всього 2 місяці, і ми вирішили жити разом. Що я відчувала до нього? Симпатію, міцні дружні стосунки, довіру і все в цьому роді. Я, звичайно, казала йому, що люблю, але насправді розуміла, що любов у моєму серці є, але до іншої людини – до тієї, від якої я пішла. Через те що ми розійшлися, змінилося мало: він мене не любить, я його люблю. Прям як у пісні.
Що в мене з іншим героєм цієї сумної історії? Я виходжу заміж. Він запропонував – я погодилася. “Дурепа”, – подумаєте ви. Може, зате я впевнена, що кохана, і буду оточена турботою все життя. А я натомість зроблю все, щоб він був щасливий. Тільки коли розміняла 3 десятки, зрозуміла: головне, щоб тебе любили. Він робить для мене все, і готовий вбити будь-кого, хто мене образить. Про те, що маю почуття до іншого, він знає. Я чесно та щиро йому про це розповіла, і навіть була готова піти, щоби не мучити. Він сказав, що не відпустить, і рано чи пізно я розтану.
Знаєте, я щаслива. У моєму житті все складається так, як я цього хотіла. Все правильно, все за взаємністю. І немає закидів, немає скандалів. Я впевнена у завтрашньому дні, я рада, що поряд зі мною ця людина.
Про цю ситуацію можу розповісти лише одній подрузі, яка мене розуміє, бо в її житті все так само склалося. На носі весілля, я цьому рада, але знаю, що за день до весілля плакатиму, як ненормальна. І не від сумнівів, а від щастя. Знаю, у мене буде чудове майбутнє з ним. І це головне. «А кохання?» — спитаєте ви. Моє кохання прокинеться…
