Мої куми зраджують один одному з різними людьми, і живуть так вже 10 років

Я думала що історії про сім’ї де гуляють обоє, але не розлучаються, бо їх все влаштовує можуть тільки в фільмах вигадувати, або місцеві пліткарки розповідати.

Але це далеко не так, адже я особисто знаю таких людей. Коли вони були ще молодими, зовсім навіть юними у них народився синочок Михасик. Дуже хороший, сонячний хлопчик, як промінчик. Я стала його хрещеною.

Ми спілкувалися щодня, разом їздили відпочивати, потім просто приходили в гості один до одного, словом дружили сім’ями, були один одному як рідні. Аж поки Ярослав, батько хлопчика і чоловік моєї подруги не влаштувався на нову роботу.

Відтоді Ліна якась вся запухша від сліз та втоми, малий нервовий, в гості не кличуть. А Ярослава самого в дома немає тижнями, не ночує навіть. Ми всі жадали Ліну, а потім все змінилося, враз вона розцвіла.

Стала спокійна, зникли її синці під очима та втома, до чоловіка вона стала фліртувати, з сином знову вела себе як мале дитя, наче переродилася. Ми, тобто знайомі і друзі цієї родини і заспокоїлися трохи.

Все вернулося в свої круги, але стало якимсь притомним чи що, наче вдаваним. Та я відганяла від себе цій і думки, адже прожити 10 років терплячим один одного неможливо, мабуть тут любов вернулася.

Але поки не стався один інцидент. Ми з чоловіком мали їхати на відпочинок, але плани змінилися, ми здали квитки. А згодом купили нові, але чоловік вилітав на 1 рейс пізніше ніж я.

Я ж цим часом мала піти в готель, знайти екскурсії, зайняти доньку якій 7 років чимось цікавим, організувати все до його приїзду. Приїхала, а в тому готелі, прямо по сусідству живе Ліна, з якимось чоловіком, я не постала нічого казати, думала що щось не так зрозуміла.

Потім приїхав чоловік, не до цього було. А вже ввечері він мені каже, що по дорозі до аеропорту бачив Ярослава в обіймах якоїсь блондинки. Я йому розповіла все що бачила теж, склали 2+2, і зрозуміли все.

Потім я, звісно по дівчачому, спілкувалася з Лігою, і вона пояснила, що вони в шлюбі, адже син росте, але кожен живе своїм життям. Я жахнулася, може я відстала від життя, та не має це так бути. Чи може тепер це норма?

You cannot copy content of this page