Я 10 років доглядала за дідом чоловіка. В орендованій квартирі, з дітьми. Поки Аліса, сестра чоловіка, жила в квартирі того самого діда. Моїй свекрусі батько її чоловіка теж не був потрібен — вони не ладнали.
Я не довчивлася, що не побудувала кар’єру. Весь свій вільний час я ділила між доглядом за літньою хворою людиною і дітьми. Чоловік систематично йшов в загули — його напружувала обстановка в будинку.
Іншим жінкам він такий, з дітьми і без майна, що не був особливо потрібний, тому він завжди повертався до мене. А я прощала заради дітей. Своє житло ми не купили — багато грошей йшло на оренду і дідуся.
Аліса якщо і приходила, то тільки за одним: випросити у діда частину його пенсії, скаржачись на убоге фінансове становище. Зате це положення, при всій його бідності, дозволяло Алісі з чоловіком і дітьми щороку їздити у відпустку і іноді оновлювати сімейний автомобіль.
Ще 5 років тому дідусь заповів свою квартиру мені. Він так і сказав: — Ти стала мені рідніше, ніж всі члени моєї сім’ї разом узяті. Онук — ганчірка, віддасть квартиру матері або сестри. Нехай краще там живуть твої діти — мої правнуки.
Буде тобі своєрідна нагорода за труди. Щоб не кляла мене потім, що через мене твоє життя пройшла повз тебе. Про заповіті ніхто не знав, чого: менше знають — краще сплять.
Коли у діда справи пішли зовсім погано, Аліса з матір’ю активізувалися. Вони стали приходити до діда, цікавитися його здоров’ям. Вони навіть запропонували свою допомогу в догляді за ним, вперше за стільки років!
Дід не був дурнем і прекрасно знав, що їм від нього треба. Він прихильно приймав пританцьовуванням Аліси навколо його персони, підморгуючи мені. У мене з’явився вільний час. Ви не уявляєте, що означає йти по вулиці на самоті: без дітей або без діда в колясці.
Я насолоджувалася свободою. Дід простягнув зовсім недовго. Мені було щиро шкода цього милого відважного старого. Розподіл спадщини почался майже відразу. Свекруха з Алісою почали насідати на мого чоловіка: — Ти відмовишся від квартири діда на користь Аліси.
Вона там живе багато років — це її будинок. А мамина квартира потім тобі дістанеться.Лише відмову напиши-і все у тебе буде, але потім. Чоловік повірив обіцянкам матері і погодився не претендувати на житло.
Обіцянки свекрухи залишити квартиру синові, я не сприймала серйозно: мати чоловіка, крім Аліси і її дітей, більше ніхто не цікавив. Я була здивована: його сім’я живе в орендованій квартирі і свого нічого у нас не передбачається; я 10 років свого життя доглядала за дідусем, їм він був не потрібен, а квартиру зараз їм вийми та поклади?
Я захопилася далекоглядністю дідуся. Сходила до нотаріуса і вступила в права спадщини. У той же вечір чоловік прийшов додому з роботи і почав збирати речі. — Ти куди зібрався? — поцікавилася я — Я втомився.
Від тебе, від дітей. Втомився від діда. Я і жив з тобою, аби ти за ним доглядала. Я не хочу платити за орендоване житло — тепер це твої проблеми. У мене давно є інша жінка.
Щасливо залишатися. Він пішов, знущально помахавши рукою на прощання. «Скатертиною доріжка» — подумала я. І почала готуватися до переїзду і шукати роботу.Через кілька днів до мене пріпригала вся сім’я чоловіка. Включаючи чоловіка Аліси і їхніх дітей.
Вони, бризкаючи слиною, кричали на мене, перебиваючи один одного. Найгучнішою виявилася моя свекруха, вона гаркнула: — заткнулися всі! А ти, слухай сюди! По-перше, ти не отримаєш цю квартиру. Вже не знаю, яким місцем ти «доглядала» за дідом, яким обманом змусила його заповідати квартиру тобі, але тобі вона не дістанеться.
Ми доведемо, що ти — шахрайка. По-друге, ти зникнеш з життя мого сина. Він, нарешті, зустрів красиву дівчину з гідною сім’ї, у них скоро буде дитина. Тому ти, зі своїм виводком, пропадете з горизонту.
Ти все зрозуміла? Ще раз повторю: ти віддаси квартиру моєї доньки і залишиш у спокої мого сина! — Знаєте, що я зрозуміла? Що я можу дозволити собі послати вас всіх далеко і надовго. Тому: котитеся все під три чорти звідси!
Я закрила двері, не звертаючи уваги на шум цього сімейства. У нас з дітьми буде нормальне життя: я знайшла роботу, у нас є квартира, спасибо огромное дідові, чоловік зникне з нашого життя і залишить нас вже в спокої зі своїми пригодами. Все буде добре, я впевнена.