Моїй свекрусі завжди здається, що вона краще за інших все знає, а всі інші повинні просто підкорятися її рішенням. І як же вона мене цим задовбала!
Наша підготовка до весілля була схожа на пекло. Вона лізла скрізь, сперечалася, навіть спробувала скасувати бронь нашого ресторану, бо він їй не подобався.
Але мій чоловік поводився правильно, заспокоюючи свою матір, іноді навіть жорстко. У результаті весілля у нас було таким, яке хотіли ми, а свекруха сиділа весь вечір надута, як сич. Але яких нервів нам це коштувало!
Після весілля свекруха притягалась до нас у гості та намагалася все зробити по-своєму. Якось я варила суп, його я роблю не смажачи, щоб був легше, так коли я пішла в туалет, свекруха бахнула купу олії, поставила смажитися цибулю та моркву.
– Так смачніше! – авторитетно заявила вона.
Я викинула те, що вона там насмажила, порізала ще моркви та цибулі й демонстративно закинула їх без обсмажування у каструлю. Свекруха тоді образилася, що я з її думкою не рахуюсь.
Після цього випадку я попросила чоловіка захистити мене від його матері, а якщо він цього не зробить, то я зроблю це сама, але вже дуже жорстко.
Більше свекруха без запрошення до нашої оселі не сунулася. І коли приходила, поводилася більш-менш нормально. Я навіть думала, що ми пережили момент її ентузіазму і тепер буде легше.
Але ні! Коли свекруха дізналася, що я в положені, вона відразу ж почала генерувати ідеї, як правильно нам діяти.
– Так, у вас іпотека, а працюватиме один син, це не діло. Загалом, я все вирішила! Ви переїжджаєте до мене, свою квартиру здаєте, то буде легше.
Мені й у страшному сні не снилося спільне проживання зі свекрухою. Тим більше у нас із чоловіком все було підраховано, якщо не смітити грошима, то нам цілком на все вистачатиме.
Це ми свекрусі й пояснили, ну, крім моменту про те, що ми бачили в труні жити з нею разом. Але свекруха ніби не чула наших слів.
Постійно дзвонила, питала, чи збираємо ми речі, радила перевезти нам нашу пральну машинку, бо її щось почало погано прати, а для немовляти це може бути шкідливо, кликала сина, щоб зробити перестановку в кімнаті, куди вона нас поселить.
Щоразу ми говорили, що переїжджати не збираємося, і щоразу ці слова у свекрухи в голові не затримувалися. Але самий фінал був днями.
Вечір, дзвінок у двері, чоловік пішов відчиняти. Я почула голос свекрухи та теж вирішила вийти, бо ми її не запрошували й не чекали.
Стоїть у коридорі чоловік, у дверях свекруха і якісь хлопець із дівчиною.
– Я вам мешканців у квартиру знайшла! – радісно заявила свекруха, намагаючись увійти до квартири. – Ось Ганна, дочка моєї колеги, саме квартиру з нареченим шукає. Зараз ми все їм покажемо і домовимося.
Зависла пауза, потім чоловік вже прийшов до тями, каже, що ми ніякої квартири не здаємо, це якась помилка. Хлопець із дівчиною взагалі шоковані.
– Як це не здаєте? Ми ж про все домовились! – обурилася свекруха.
Ось хлопець найшвидше зорієнтувався, підхопив дівчину під руку, просив вибачення, і вони пішли. А свекруха залишилася така обурена.
Я пішла назад до кімнати, щоб її не бачити, так вона мене бісить. Чоловік мамі вимовляв за її самоврядність і попередив, що ще одна подібна витівка, і він взагалі перестане з нею спілкуватися.
Виперли ми свекруху, але ще довго перетравлювали її вчинок. А вона вечір помовчала, а наступного дня почала писати чоловікові, що ми її виставили у поганому світлі перед колегою. Наче це ми винні.
Це жах якийсь. Мені вже страшно, що вона ще може утнути. Але чоловік мене заспокоїв, сказав, що якщо до матері не повернеться розум, то ми просто переїдемо і не скажемо їй про це.
