Добрий день. Хочу розповісти історію. Але почну з невеликого вступу.
На сайті досить багато розповідей, де детально описується передача магічної сили від однієї людини до іншої.
Або це дотик старої відьми до людини, яка підійшла до неї, або у спадок. Так ось, в моїй ситуації, так званий “дар”, проявляється через покоління.
Мою маму за очі раніше називали відьмою – вона пророкувала майбутнє по картах. Причому, по звичайних, гральних. Ще з дитинства я частенько була присутня при подібних таїнствах – мене не проганяли. Я дивилася, як вона розкладає вигадливі візерунки з карт, а потім каже, що позначає те чи інше їх сусідство.
А тлумачила вона по книзі (книга куплена, 90-х років випуску, таких багато продавали тоді).
Мама часто казала, що кілька разів гадати в один і той же день одній і тій же людині не можна-карти починають брехати.
Вона так у них і питала: “Карти, ви брешете?” – діставала з колоди одну і, в залежності від масті, визначала відповідь.
Червона – ні, чорна – так.
Багато людей побували у нас, просили розкинути карти їм і своїм рідним.
А її рідна сестра буквально кожен день приходила до неї, дізнатися свою долю і долю чоловіка (до речі, заміж вона вийшла вже вдруге і старша за чоловіка на 4 роки). В один з таких днів мама, як завжди, розклала комбінацію і каже: “Твій Вітька весь в проблемах буде, і причому – довго, його з усіх боків погані карти оточують”, – розклала іншу комбінацію – там така ж історія.
Запитала: “Карти, ви брешете?” – ні, не брешуть. А дядько Вітя буквально через місяць в історію негативну потрапив – судився він років зо два, загрожувала в’язниця йому, але його, врешті-решт, виправдали.
Так потім сестра спинилася ходити: «Не хочу», – каже, – «долю свою наперед знати, змінити нічого не зможу, а тільки нерви теревенять від неспокою».
І мама потім кинула це заняття – сказала, що це забирає дуже багато сил.
І мені вона ніколи не гадала, скільки б я не просила. А зараз хворіє вона. Здоров’я немає зовсім.
Знайома одна мені сказала: «Не можна на картах гадати – щастя з життя піде або здоров’я».
От якось так. І я цим не займаюся – дару немає, та й страшно. А діти мої лікувати вмітимуть – точно знаю.
