Мені 21 рік, за плечима жодного досвіду стосунків із протилежною статтю, а тепер результат цього всього — незнання як вчинити. Як розібратися у собі? Справа в мені?
Можливо, знаю причину чому я самотня, але як це виправити? Страх це? Чи я така людина? Та, яка не вірить у кохання та стосунки. Але не дивно. У сім’ї ситуація не найпростіша. У голові суєта думок. Як їх заспокоїти?
А може, я звикла? Ніхто не зробить мені боляче, немає зради. Ти сама в своїх руках, і можеш собі довіряти. Увагу в мій бік сприймаю з підозрою. Так простіше. Відштовхую всіх і так безпечніше. Страх близькості не минає, не відпускає.
І ось здавалося, це ВІН, зустріла і все супер, але варто зблизитися і виникають причини припинити все. Розчарування та все. Можливо це звичка? Як її позбутися? Чи не залишусь одна, в такому разі?
У мене були два добрі хлопці. За своєю ж дурістю все почала і сама зруйнувала. Чи є шанс повернути? А чи варто? І чи хочу я цього насправді? Чи не розпач це від самотності?
Не впевнена, що одному з них я подобаюсь як раніше. Чи любить він, як казав? Або це просто слова. З другим спілкуємося, і не я розумію, чи потрібен він мені як хлопець для стосунків?
У чому проблема? Що зі мною не так? Що робити? Закрити очі на всі вигадані причини? А чи вигадані вони? Чи може зробити крок назустріч. Тільки кому з них, як зважити всі за і проти та зробити вибір? Страшно.
Що якщо почну з нелюбим, але тим, хто любить мене, зроблю помилку? А якщо зустріну того, якого по-справжньому покохаю? Я зроблю боляче першому. А якщо чекати? Можу залишитися одна і проґавити можливість бути коханою.
Стільки запитань і так мало відповідей.
P.S. Все повернути? Ця думка прийшла мені, згодом. Провела дні з одним і зрозуміла, що зробила помилку. Не можна поспішати. Я злякалась. Чому? Усього трохи терпіння, часу, та відстань між нами скоротилося б.
Я терпляча людина, але це був не той випадок. Тільки як? А може, знову буде помилка? Здається, він до мене охолонув.
Як бути? З чого почати? Крапля надії присутня десь усередині, що почуття його залишилися до мене. Але є сумніви. Може, прямо сказати, що хочу все повернути? Залежить все тільки від нього, і це мене гнітить.
А тепер і з іншим нічого не може бути. Друзі та нічого більшого. Вперше побачила його і нічого не відчула. Навіть навпаки, думки про те, що все пройшло. Немає бажання.
