Сергій вийшов із ванної й почув, як я його кличу.
– Може, припиниш діставати мене проти ночі? – Пробурчав він, прямуючи на кухню.
– А може, ти перестанеш вдавати з себе скривдженого? – різко відбила я. – Чому в тебе цілий вечір обличчя, наче ти лимон скуштував? Хто тебе образив?
– Дай мені спокій. На добраніч! – Огризнувся Сергій, збираючись встати з-за столу.
Я перегородила йому шлях, не даючи піти.
– Стривай, Сергію. Спокійна ніч мені гарантована тільки тоді, коли ти поясниш, що стало причиною твоєї, м’яко кажучи, дивної поведінки в нашу сьому річницю.
– Нічого не сталося, – роздратовано скривився він. – Просто втомився на роботі.
Я уважно подивилася на чоловіка.
– Ти ж сам наполягав на святкуванні! А потім раптом став поводитись, ніби тобі все набридло. Усі страви та гості були узгоджені з тобою.
– Навіть мій брат, який шість років поспіль дратував тебе своїм фальцетом, не був запрошений. На твоє прохання!
– Марино! – Підвищив голос Сергій. – Досить! Я не готовий з’ясовувати нічого зараз.
– Ти поводишся так, ніби я у всьому винна, – вже на підвищених тонах продовжила я. – Просто скажи, у чому моя вина? Що я зробила не так? Подарунок тобі не сподобався?
– Та до чого тут подарунок? – Сергій відмахнувся.
– «До чого тут»?! – здивовано перепитала я. – Я ж намагалася, вибирала його, враховуючи твоє хобі!
– Я не це мав на увазі, – стомлено потерши очі, промимрив Сергій.
– А що тоді? – не вгамувалася я. – Якщо вже зайшла мова про подарунки, то я, між іншим, не образилася на твою книгу, хоч ти чудово знаєш, що я ніколи її не відкрию.
– Зрозумій, я, на відміну від тебе, не готовий філософствувати о другій годині ночі! – Вибухнув Сергій. – Мені завтра рано вставати! Дай мені спокій!
– Просто назви причину, чому тобі не сподобалася сьогоднішня річниця, і я дам тобі спокій!
Сергій нічого не відповів. Він різко підвівся, і вийшов із кухні.
Ми були одружені сім років, та виховували двох дочок-дошкільниць. Ми мешкали в іпотечній трикімнатній квартирі.
Я давно зауважила, що Сергій віддаляється від сім’ї, але не надавала цьому особливого значення, списуючи його холодність на сильну завантаженість на роботі.
Однак, на святкуванні річниці, його поведінка не залишилася непоміченою навіть гостям. Сергій був похмурий, і двічі мало не зчепився – спочатку з тещею, а потім зі своїм батьком.
Я намагалася з’ясувати, що з ним, але він лише відмахувався. Ніч для мене виявилася майже безсонною. Я здогадалася, що Сергій теж не спав, але турбувати його не стала.
Коли задзвенів будильник, його в ліжку вже не було.
За сніданком я почула тихий дзвінок. Один із телефонів Сергія залишився вдома. У пропущених дзвінках значилося незрозуміле «Окс». Я хотіла покласти телефон, але тут надійшло повідомлення:
«Все добре, я вже не серджуся. Заїдеш за мною сьогодні?”
Мої руки затремтіли. Я не звикла втручатися у справи чоловіка, але зараз щось усередині підказувало – це тобі потрібно!
Розібравшись у листуванні, я зрозуміла все. У Сергія давно була інша. Випивши дві філіжанки кави, я гарячково розмірковувала, як вчинити. Пред’явити йому листування? Не факт, що це подіє.
Судячи з повідомлень, роман з «Окс» був пристрасним і ніжним. Таких слів від чоловіка я вже давно не чула.
Я вирішила обговорити це із сестрою Оксаною, яка працювала у кризовому центрі. На зустрічі у кафе я поділилася своїми переживаннями.
– На що ти готова? – Серйозно запитала Оксана. – Зберегти сім’ю за будь-яку ціну, чи розірвати все разом?
Я замислилась.
– Я хочу побачити її, зрозуміти, чим вона краща, – пробурмотіла я.
– Влаштуємо, – сказала сестра. – Увечері з’ясуємо все.
Того ж вечора Оксана передала мені відео. Сергій зустрічав «Окс», відвозив її в ресторан, обіймав за талію, танцював із нею і цілував. Я дивилася кадри, відчуваючи, як моя душа рветься на частини.
– Що робитимеш? – Запитала Оксана.
– Я знаю, що не пробачу, – твердо відповіла я. – Давай відео.
Вночі я дочекалася, коли Сергій вийде із ванної. Увімкнувши відео, мовчки показала йому. Його обличчя змінювалося з кожним кадром. Не додивившись, він закричав:
– Давно стежиш за мною?
– Від сьогодні, – відповіла я. – І тепер подаю на розлучення.
– Ти серйозно? – Пошепки запитав він, але в моїх очах він прочитав відповідь.
Наступного дня я оформила розлучення. Сергій намагався звернутися до своїх батьків за підтримкою, але ті стали на мій бік.
Розлучення зробило мене сильнішою. Через три роки я зустріла чоловіка, з яким створила нову, щасливу родину.
Сергій зник із нашого життя, але діти залишилися зі мною. Свекруха і свекор продовжували підтримувати з нами теплі стосунки, залишаючись рідними мені людьми.
Так, що, якщо ваш коханий чоловік завжди розгніваний, та незадоволений, й не може пояснити причину такої поведінки – винаймайте детектива, щоб дізнатися, хто вона!
А якщо хочете зберегти родину – живіть далі, і не переймайтеся! Я так не змогла, навіть заради дітей! Не терплю, коли мною нехтують! Я слушно вчинила? А ви як би повелися в аналогічній ситуації?
