Ми з моїм хлопцем познайомилися і почали зустрічатися в 11-му класі (на цей момент ми зустрічаємося 8 місяців). Але я хотіла б попросити не ставитися до цієї проблеми скептично через мій вік, тому що наші стосунки дуже відрізняються від типових більшості наших однолітків.
Річ у тому, що тепер, після закінчення школи, нам пора вступати в доросле життя, і ми разом переїжджаємо в інше місто, де навчатимемося в різних навчальних закладах.
Головний мій страх полягає в тому, що нове місто, нові знайомі. Враження так захоплять його, що йому все це стане набагато цікавіше, ніж я. До того ж ми житимемо разом – раптом йому це просто набридне? І тоді замість того, щоб удома зі мною відпочивати від зовнішнього світу, він з іншими людьми відпочиватиме від мене?
У щирості почуттів мого хлопця та його серйозних намірів я цілком упевнена. Але всі 8 місяців ми знаходилися у звичних нам обставинах, і майже весь час були поряд. Тепер я не знаю, як він буде поводитися в новому оточенні, де кожен день навколо нього буде безліч дівчат, а мене поряд не буде.
Так, я буду з ним після навчання, але під час нього я тільки й думатиму про те, що він там робить, з ким розмовляє і над чиїми жартами сміється. Можливо, ви скажете, що в мене теж життя зміниться і в мене не буде часу на параною, але я переїжджала з міста в місто вже кілька разів, і щоразу мені дуже складно було адаптуватися.
А він переїжджає кудись уперше. Може, йому буде набагато простіше порозумітися з новими людьми, ніж мені, і я залишуся одна?
Як зберегти відносини, коли життя зазнає серйозних змін? Як поводитися, щоб залишатися цікавою молодій людині, і не просто цікавою, а цікавішою, ніж дівчата, яких він зустріне у новому місті? Як запобігти його можливим зрадам, обмежити його коло спілкування тільки хлопцями? Як розвивати стосунки і не дати стресам та побуту зробити їх нудними?
Я дуже хочу зберегти нашу любов і дуже боюся, що сама з цим не впораюся.
