Мама свого часу зробила ставку на сестру. Тобто, на мене вона забила, вирішивши, що коли я в сімнадцять років випадково опинилась в цікавому положені, то вже нічого в житті не доб’юся. Я маю молодшу сестру, до певного моменту я вважала, що мама нас любить однаково.
Принаймні мені в очі не впадало, щоб вона до когось із нас краще ставилася. Різниця у нас із сестрою у два роки. Я закінчила школу, пішла далі вчитися, у нас у місті є університет.
Там зустріла хлопця, закохалася, дійшло до ліжка, а там – незапланована дитина. Хлопець зробив пропозицію, його батьки теж наполягли на тому, що треба залишати дитину, а ось моя мама як із котушок злетіла.
Вона так кричала на мене, що ставало страшно. Всі її крики зводилися до того, що вона стільки в мене вклала сили, а я все спустила в унітаз. Ось вже за своєю тупістю без освіти залишилася, так і проживу все життя у злиднях.
Спілкуватися зі мною вона припинила, я плакала, бо не чекала такої маминої реакції. Дякую чоловікові та свекрам, підтримали.
Свекри у власності мали кімнату в гуртожитку, нам її віддали, щоб ми жили окремо, ми самі так захотіли. Я взяла академ відпустку, чоловік перевівся на заочне відділені, пішов працювати.
Коли зʼявилася дочка, я зателефонувала мамі про це розповісти, а вона відповіла, що їй ніколи всякі дурниці вислуховувати, вона зайнята.
Після цього я їй вже не дзвонила. Перший рік ми жили нормально, чоловік заробляв, свекри теж допомагали, а на другий рік пішла чорна смуга.
У батька чоловіка стався інсульт, потрібне було дороге лікування та реабілітація, тож чоловікові довелося вже допомагати батькам. Я й сама розривалася між дитиною та допомогою свекрусі.
Всі гроші йшли на лікування свекра, бувало так, що грошей вистачало тільки на дитяче харчування і все більше не було зовсім.
Тоді я знову звернулася до матері. Вона мала свій город, я хотіла попросити в неї дозволу щось там посадити, щоб хоч якась їжа була, але вона відмовила.
Я від сусідів потім вже дізналася, що мати на городі сама вирощувала всього і багато, частину залишала собі, частину продавала, а гроші відправляла моїй молодшій сестрі, з якою я після появи дитини перестала спілкуватися. Точніше, це вона не захотіла спілкуватись зі мною, мама її так налаштувала.
Так і вийшло, що поки ми з чоловіком голодували, мама сама харчувалася нормально, і сестру годувала, і грошей їй висилала. Мене просто викреслили із родини.
Ми пережили цей чорний період. Свекор відновився, але роботу втратив. Натомість він сидів із дитиною, а я покинула навчання і теж пішла працювати.
Потихеньку ми змінили кімнату на квартиру, а потім на власний будинок. Свекри живі-здорові, зараз вже на пенсії, пораються з онуками. В нас рік тому зʼявилася друга дитина. Різниця між дітьми майже десять років, але це не так вже й важливо.
У чоловіка своя невелика справа, я здобула освіту, допомагаю чоловікові, підробляю репетитором. З мамою я з того часу не спілкувалася.
Вона сама на мене вийшла, знайшла в соцмережах і почала писати, що хоче побачити онуків, я їй зовсім не дзвоню, а вона вже немолода, хіба так можна?
Як я зрозуміла з розмови, надії на сестру не справдилися. Мама її вивчила, але сестра вийшла заміж одразу після університету і поїхала за кордон, носа звідти не показує, на мамині прохання допомогти відповідає, що в неї грошей нема, сім’я, діти немає жодної можливості.
Тоді в мене все стало на свої місця. Мамина ставка не зіграла, вона вирішила згадати про мене. Я її за ту ситуацію давно пробачила, самій важко жити з каменем за пазухою, але допомагати їй теж не хочу. Вона, після свого вчинку, стала для мене чужою людиною.