Із хлопцем ми разом 5 місяців. Він старший за мене на 4 роки (мені 18 років). Для мене це перші стосунки, а ось я не перша дівчина у його житті. І мене це ніяк не турбувало до одного чудового вечора.
Ми лежали обійнявши, дивилися фільм і він назвав мене ім’ям своєї колишньої дівчини. Цього вечора я не звернула уваги, мене це ніяк не схвилювало. Але наступного дня почалося щось страшне. Я згадувала цей момент багато разів, і тоді я почала діставати свого хлопця цим.
Я питала, навіщо він це зробив, і ставила інші схожі запитання. Він запевняв мене, що не знає, як так сталося, і що він не хотів цього робити (він ще сказав, що це могло статися тому, що ця дівчина була дуже близькою людиною для нього). Тепер я постійно думаю, що він її не забув, що в нього до неї ще є почуття.
Також на початку нашого спілкування він згадував про цю дівчину двічі, як він їй купував спідню білизну та панчохи, і як вони познайомилися, але для мене це не було чимось страшним (і взагалі я ніколи не ревнувала, не хотіла щось перевіряти, шукати щось зайве).
Але після цього випадку я постійно думаю, як він з нею спав, спілкувався, і все інше. Вже підсвідомо починаю думати про інших його дівчат, це просто жахливо, я починаю ненавидіти себе.
У мене також є бажання розпитати хлопця раз і назавжди про цю дівчину, хочу дізнатися, як довго їх стосунки тривали, як вони розлучилися. Я думаю, що це не зовсім правильно, але я не знаю, як заспокоїтись. Ще він казав, що ні з ким не спілкувався так добре та легко, як зі мною.
Хлопець у мене дбайливий, ніжний, добрий, але ці ревнощі, що почалися, до його минулого, не дають мені спокою. Мені страшно, що буде далі. Боюся що в якийсь момент це йому зовсім набридне, і він залишить мене.
Телефон задзвенів у коридорі, десь між ліфтом та скляними дверима переговорної. Олег, побачивши на екрані…
«Більше не дзвони мені щовечора і не благай повернутися, я все вирішив», — заявив Віктор,…
- Готуватимеш ти, а за стіл сядуть гості! - Оголосив Толя. Лариса притулилася до одвірка.…
– Варю, ти вирішила, чи підеш зі мною в суботу, чи ні? - Запитав Віктор…
- Людмило Юріївно, погляньте самі, - Надія відсторонилася біля входу. Посеред торгової зали темніла гора.…
Ольга завмерла, ніби її хтось оглушив. Стоячи в дверях кухні, вона почула слова, що розбили…