Від брата дівчина пішла! За офіційною версією, через те, що брат проміняв їхній спільний відпочинок на зустріч із мамою.
Мама заміжня, її чоловік військовий, мама поїхала і живе з ним в іншому місті. У квартирі мами мешкає моя сім’я: я, чоловік, діти. Брат орендує.
Сім років тому, коли мама виїжджала та вирішувала долю квартири, брат сам не захотів у ній жити. Платити, стежити, ремонтувати, дбати про комунікації.
Йому було простіше орендувати. Коли мама зібралася, брат від неї з’їхав, а ми заїхали.
Іпотеку взяли, бо свою квартиру хотіли, не завжди ж у мами жити. Свою квартиру ми здаємо, іпотеку виплачуємо, мамі оренду не платимо.
Якби вона заговорила про гроші, то ми не стали б жити в неї. Хай би здавала орендарям. Може, брат допомагав би.
Брат по орендованих квартирах жив, ще на самоізоляції застряг без роботи, а оренду потрібно було сплачувати.
Почав проситися до мами, його мама до нас відправила. Я на другу дитину чекала. Квартира двокімнатна. Куди ж брата?
– Квартирантів виселіть, я там житиму, – вигадав брат.
– Іпотеку хто платитиме? Якщо без орендарів, то ми тоді вже у своїй житимемо.
Мама не схотіла, щоб ми з’їжджали. Так, оренда їй не перепадає, проте, про квартиру з нашого боку, повна турбота, ремонт зроблений, як для себе. На брата у мами надії нема, у нього сьогодні одне, завтра інше.
Рік тому, плюс-мінус, у брата з’явилася дівчина. До появи дівчини ми з братом майже не спілкувалися, у нього образа через те, що моя сім’я живе вдома у мами, а він переїжджає з місця на місце.
Дівчина вирішила, що нашу родину треба згуртувати. Вони з братом дзвонили, то в гості кликали, то до нас напрошувалися. З мамою вони по відеозв’язку спілкувалися.
Дівчина була налаштована рішуче: заміж, діти, ми всі станемо великою та дружною родиною! Достеменно знаю, що вони розмовляли з мамою з приводу квартири.
Натякали, щоб мама відправила нас додому, а їм дозволила жити, теж безплатно.
– У нього сьогодні є дівчина, завтра ні. Сьогодні робота є, завтра нема. Сьогодні він тут працює, а завтра кудись їде.
– Жодної стабільності. Ви живете, все добре, боргів немає, все працює, ремонт зроблено. Я спокійна! – сказала мені мама.
Влітку мати сказала, що наприкінці серпня приїде на кілька днів. Скучила, захотіла всіх побачити. Брат знав, його дівчина знала, але вони все одно запланували якусь дачу з шашликами на останніх вихідних серпня.
Мама подзвонила, повідомила, що в дорозі. Приготували для неї надувний матрац, чистий рушник, я почала готувати, щоб смачно та гідно зустріти маму. Брат і його дівчина сварилися.
Треба було їхати на дачу, а брат не схотів, він вирішив маму ще на вокзалі спіймати, поговорити про квартиру. Дівчина запевняла, що це марно. Брат вчинив по-своєму. Дівчина сама поїхала на дачу.
З вокзалу чоловік привіз не лише маму, а й мого брата. Посиділи, поїли, поговорили. Брат поставив питання руба:
– Вони мають свою квартиру, вони живуть тут безплатно, я винаймаю, щомісяця купу грошей віддаю, це нечесно. Одружитися хочу.
– На перший внесок треба збирати, оренда зросла, не зможемо. Мамо, я з дівчиною посварився, щоб побачити тебе. Давайте щось вирішувати, – сказав брат мамі.
– Що вирішувати? Ти сам відмовився тут жити. Мені довелося вмовляти твою сестру. Вони зірвалися, переїхали, садок дитині поміняли. У них тут школа, садок, лікарні. Що ти хочеш, щоби я зробила?
– Тебе з ними поселила? Вони поїдуть. Квартирантів, щоб виселили? Ти тут яким боком? Їхня квартира, це їхня квартира, ні ти, ні я не можемо їм вказувати. Живучи тут, вони роблять мені ласку!
– Я знаю, що якщо вирішу повернутись, то неприємних сюрпризів не буде. Ти на себе подивися: то працюєш, то не працюєш, то якимись вахтами їздиш.
– Я не можу довірити тобі квартиру! Не треба було виїжджати, залишався б і жив. Через тебе сталося переселення!
Пішов брат ні з чим.
Увечері, годині о дев’ятій, почалася писанина від дівчини брата. Зважаючи на все, шашликом на дачі вона закушувала щось дуже міцне!
Вона мені писала, мамі писала, соромила, докоряла. Мовляв, брат у родині гірший за білу ворону, всім на нього начхати.
Вона заміж за нього хотіла, дітей хотіла, але зрозуміла, що його психіка покалічена, він завжди бігатиме за мамою в очікуванні милостей, тож такий чоловік їй не потрібен.
Про мамину квартиру дівчина написала: брата обділяють, у нас із чоловіком житло є, але ми окупували мамину нерухомість, а брат змушений винаймати. Їй узагалі яка справа? Вона хто така?
У дівчини теж свого кутка немає. Вони разом орендували. Вона просила передати братові, щоб він збирав речі, та йшов. Як кажуть, що у тверезого на думці…
Брату незабаром тридцять один рік. Він старший за мене. Він реально живе і не думає про майбутнє. Його обрій планування подій – тиждень, це максимум!
Все чекає, що хтось щось йому принесе та забезпечить. Мама має забезпечити житлом тридцятирічну людину? Навіщо він дивиться на нас?
Яка братові різниця, як ми живемо і що у нас за домовленість з мамою? Ми собі купили житло! Ніхто нічого не просив. І у мами не жили б, якби не її прохання.
Погоджуся – ми добре влаштувалися, але кому за це спасибі? Братові, котрий злякався, що не зможе оплачувати комуналку за двокімнатну, що з цієї причини з’їхав у орендовану кімнату.
Як наче в орендованому житлі він жив безплатно! Але він передумав! А мама не передумала! Чому вона має щось робити тільки тому, що брат передумав?
Брат та його дівчина не помирилися, розлучилися. Він із речами до друга попросився. Злиться на весь білий світ. Сенс злитися? Треба йти та працювати, а не від мами вимагати!
За великим рахунком мені начхати на брата. Його життя, його проблеми. Ми з чоловіком жили в чужих квартирах, платили гроші, але зуміли знайти вихід і взяти іпотеку.
Не ходили до мами, не стояли з простягнутою рукою. Не обурювалися – чому бездітний брат живе у мами й у вус не дме, а ми з дитиною повинні винаймати?
Ми шануємо волю мами! Вона власниця, їй вирішувати, кому жити у її квартирі. Щось я не пригадаю, щоб брата мої проблеми хвилювали, то чому, скажіть мені, добрі люди, мене повинні хвилювати проблеми брата? Як ви вважаєте?
