І шлюб розвалився, і сестру втратила…
Минуло вже багато років з того випадку, але я все не можу забути зради своєї сестри. Дивно, але начебто близькі люди повинні поважати одне одного, поважати їх особисте життя і партнерів. Але люди, які в житті не відчували біль зради, не розуміють цього.
Була у нас компанія, ми відпочивали всі разом. Весело, безтурботно. І одного разу, коли батьків не було, ми всією компанією прийшли до нас додому. Зі мною був мій хлопець і його друг. Я не знала раніше, що таке взагалі можливо, але після цього випадку надовго втратила віру в чоловіків.
Сиділи ми допізна, випивали, танцювали, все, як завжди. Вино скінчилося, і треба було комусь за ним сходити. Жереб упав на мене і нашого друга.
Рушили ми в цілодобовий магазин в парі кварталів від нашого будинку. Взяли вина. Йшли довго, просто розмовляючи, згадували випадки з життя, наших спільних знайомих. У мене був гарний настрій і, здавалося, ніщо не може його зіпсувати.
– Давай їх налякаємо, – сказав Артем.
– А давай.
Ми знали, що в квартирі грала музика, почути як выдчиняються двері було практично неможливо.
Ми увійшли в квартиру, пройшли в зал, але хлопця з сестрою там не було. Я стала шукати і застала цю парочку в спальні у сестри.
Не уявляєте, що я пережила в цей момент – здивування, гнів, обурення, бажання вбити обох. Але ж я хотіла за нього заміж. Заміж. За людину, яка з легкістю здатнf на таке. Хлопець був вигнаний з ганьбою. Я дивилася на сестру зі сльозами:
– Як ти могла?
Але вона лише знизувала плечима.
– Він мені сподобався.
– Але це ж мій хлопець, ми разом більше року. Як ти могла? Я ненавиджу тебе. У мене немає більше сестри, немає.
Я кричала, але ніяким криком не можна було перекрити біль втрати, біль зради.
Артем намагався заспокоїти мене, але в цей момент я ненавиділа і його – адже це був його друг.
З тих пір пройшло шість років. Я не спілкуюся з сестрою, я не можу пробачити їй біль зради. Наші батьки, не знають, що сталося, мені соромно їм розповідати, сестрі, мабуть теж.
Вона дзвонила мені якось, просила вибачення, але я не можу. Я давно не живу в тій квартирі, з’їхала практично відразу, все нагадувало мені про цей випадок.
І моя віра в чоловіків зиркнула. Я знову боюся зради. Так, у мене були короткі романи, але я не можу повністю віддатися почуттям, не можу полюбити, я боюся, що знову повториться щось подібне.
