Ми з чоловіком одружені вже 30 років. І тут йому, як кажуть, біс у ребро. Він у нас щодня гуляє із собакою, обов’язок у нього такий, мабуть, єдиний у побуті. І ось, познайомився він у дворі з молоденькою собачницею. Вона нещодавно до сусіднього будинку переїхала.
Мабуть, знайшлося в них із моїм чоловіком щось спільне, крім собак. Спочатку став із цих прогулянок мій чоловік приходити за опівніч, при цьому щасливий, очі світяться. Але що закохався, він одразу не зрозумів.
Розповідав мені навіть, яка Оля (це і є та сама нова сусідка, собачниця) хороша, яка вона розумна, як багато читає, як багато слів усіляких розумних знає.
Я спочатку якось і не била на сполох. Думала, ну хай мужик розвіється, з молоддю поспілкується. Адже Оля ця зовсім молоденька дівчина, років 20-22. І зовні зовсім не його типаж: худенька, руденька, ходить у джинсах, не фарбується майже, як нинішня молодь. Щодо мене, то я брюнетка, та й одягаюсь теж яскраво.
Але, мабуть, коли щодня їж чорну ікру, хочеться й оселедця. Ось і не прийшов ночувати мій чоловік. А вранці зателефонував і боязким голосом повідомив, що покохав Олю і йде до неї.
Сумувати я не стала. Я – жінка з характером, просто так не віддам свого. Не те щоб мені не було прикро. Було, звісно, і навіть спочатку виникла думка відпустити його. Адже нас вже особливо нічого не пов’язувало, діти виросли, квартиру свою велику ми цілком могли б розміняти. Та й не претендував він поки що на розмін. Але я ці думки швиденько відігнала від себе і взялася за справу.
Тут і обставини зіграли на мою користь. Будинок, у якому жила Оля, стояв навпроти нашого, найкумедніше, що не просто будинок навпроти, а й самі квартири. Прямо вікно у вікно. Квартира Олі на п’ятому поверсі, а наша – на сьомому.
Тож я озброїлася біноклем і облаштувала собі спостережний пункт біля вікна. Добре штори нові закохані не закривали, мабуть, не прийнято в Олі було так. А може, й не було у неї штор на вікнах, адже господиня вона так собі. Але не забігатиму вперед, про це пізніше.
Ні, ви не подумайте, я зовсім не збиралася підглядати за їхніми любовними втіхами. Не потрібно мені це, та й завдання я собі поставила інше. Оля ця, мабуть, не працювала. А може, ця робота в неї така, віддалена. Тому що цілими днями, поки мій колишній був на роботі, вона за комп’ютером сиділа. Загалом, я все це бачила. І не тільки це.
Як я побачила, панночка практично не готує. Постійно доставку їжі замовляє. А мій поїсти смачно завжди любив. Я його балувала то голубцями, то домашніми варениками, то дерунами з грибами. Загалом фастфудом він у мене ніколи не харчувався. Ось на цій його слабкості я вирішила і зіграти.
Декілька тижнів я «молодих» не турбувала, мовчки спостерігала. А потім зателефонувала своєму, сказала, що вибачила, зла не тримаю. Приходь, мовляв, у гості, чисто по-дружньому, на чай. Ну, а йому чого відмовлятися? Нічого поганого не запідозрив, прийшов.
А в мене до чаю і домашні пироги з капустою і яйцем, як він любить, і навіть торт шоколадний спекла. А що? Ось сидимо ми, частую я його. А видно, що він задоволений. Молода його домашніми делікатесами не балує, до яких він звик. Загалом, пішов колишній від мене ситий і задоволений.
Запросила я чоловіка іншого разу, нібито справи якісь, що стосуються дітей, обговорити. І знову смачно нагодувала. І так кілька разів.
А потім мій колишній, мабуть, відчув, що щось негаразд. Або Олю його часті відсутності почали турбувати. Загалом, у чергову парафію він заявив, що більше відвідувати мене не буде. Хоч і смачно в мене, але тепер Оля його кохана, і він має бути з нею.
А я візьми та заведи розмову на тему, чим Оля його годує. Він і так, і так м’явся, але нічого виразного не сказав. А я порадила йому підійти до Олі з ласкою і попросити приготувати йому щось смачненьке. Ось така добра порада від колишньої дружини.
Послухав він, мабуть, мою пораду. Дивлюся через кілька днів у свій бінокль, а Оля на кухні щось куховарить. Ніяк котлети смажить! Ну, досвіду в неї немає, навряд чи котлети у неї соковитими та смачними вийдуть. Але я не могла пустити цю справу на самоплив.
Ще раніше я дістала номер телефону Олі. Не питайте, як я це зробила, у наші часи це зовсім не складно. Загалом, у розпал смаження котлет я їй подзвонила. Голос, звісно, змінила. Це я вмію, не дарма багато років на телебаченні в озвученні пропрацювала. Представилася, як зараз водиться, слідчим прокуратури, і давай свою історію розкручувати.
Проговорила я з нею, поки котлети в неї не підгоріли. А тут і чоловік до неї прийшов. Поскаржилася вона йому, він її, звичайно, пошкодував, але без вечері залишився, бо підгорілі котлети їсти не став. Він у мене до цього не звик. Наступного разу почала вона борщ варити. А я знов з телефоном тут. Типу номером помилилася, але не відразу зрозуміла. Слово за слово, і засмажка в неї згоріла. Знову колишньому з вечерею облом. І так кілька разів.
Дивлюся я в бінокль, а вони вже почали лаятися. Кохання є, але одним ним ситий не будеш. Загалом, набридло моєму чоловікові голодне життя. І ось він з’явився на порозі. З повинною прийшов. Мовляв, помилився, вибач.
Ну я, звичайно, пустила його, адже цього й домагалася. Чи вибачила? Не знаю, носом покручу. Але недовго, бо ще хтось на горизонті з’явиться.
