Нам із чоловіком по сорок п’ять років, у нас є доросла донька. Їй нещодавно виповнилося двадцять чотири роки, і вона переїхала жити до столиці. Ми нею дуже пишаємося, але нещодавно сталася ситуація, яка шокувала нас і, можна сказати, перевернула наше життя.
Річ у тім, що у нас звичайнісінька сім’я. Чоловік працює зварювальником на заводі, а я нянею в дитячому садку. Так, заробляємо ми небагато, але завжди намагаємося жити в гідних умовах.
Ну а для нашої єдиної доньки так взагалі останнє віддавали. Накопичили грошей, щоби була можливість заплатити за її навчання в університеті. Вона закінчила хороший будівельний інститут.
Щоправда, одразу після його закінчення заявила нам, що працювати за фахом вона не хоче. І взагалі, думає залишатися у столиці. Там, за її словами, і роботи більше, і можливостей. А до нас вона пообіцяла приїжджати у відпустку.
Ми з чоловіком, звичайно, зі скрипом у серці відпустили нашу дочку до великого міста. Річ у тім, що наша Оленка дуже красива дівчина. Змалку всі на неї прямо заглядалися. А зараз вона вже доросла, навчилася фарбуватись, одяг собі сама обирає, ходить на всякі процедури краси. Зараз вона справжня зірка!
У результаті Олена таки переїхала до столиці та влаштувалась працювати в міжнародну консалтингову компанію. Коли ми їй дзвонили, вона розповідала, що їй дуже пощастило, зарплата гідна, є можливості кар’єрного зростання.
Ми, звичайно, з татом думали про те, що вона якось надто швидко влаштувалася до цієї компанії. Багато людей переїжджають до великого міста і роками не можуть знайти себе. А нашій доньці так пощастило.
Але ми намагалися не думати про погане і порадіти за нашу рідну людину. Щовихідних, а іноді й серед тижня, обов’язково зідзвонювалися всі разом по відеозв’язку.
У якийсь момент ми стали помічати, що Олена стала заробляти дуже багато грошей. Вона винайняла класну квартиру в центрі міста, оновила свій телефон до останньої версії, гардероб у неї сильно змінився. І навіть кілька разів вона нам перерахувала гроші.
А ще ми раптом усвідомили, що кожного разу, коли ми їй дзвонили, Олена була вдома. Навіть коли ми телефонували у будні. Ми питали, чому ж донька не в офісі. Вона відповідала, що то відгул взяла, то в них сьогодні корпоративне свято, то вона захворіла. Ми не мали підстав не довіряти доньці.
А минулого місяця вона вперше за пів року приїхала у гості. Ми були шоковані, як тільки її побачили. Брендовий одяг, весь у дорогоцінному камінні, з дорогою сумкою. А коли вона витягла свій новий комп’ютер, ми взагалі дар мови втратили. То був якийсь космічний корабель! Очевидно недешеве задоволення.
Перші пару днів ми з чоловіком мовчали та тільки дивилися один на одного. Але в якийсь момент вирішили поговорити з дочкою. Ми ж її батьки та маємо на це право.
– Оленко, ну розкажи хоч докладніше про свою роботу. Чим ви займаєтеся, що входить саме до твоїх обов’язків? А то ти кажеш «консалтингова фірма» і більше нічого, – нарікали ми з чоловіком.
– Ну, я не знаю, як вам у двох словах розповісти, чим ми займаємося. Усілякі IT-проекти робимо, конференції організовуємо. Все в такому дусі, – відмахнулася дочка.
– А як ти всього за пів року стільки грошей заробила? На тобі тільки зараз одягнено та навішано прикрас на кілька сотень тисяч. Ми з твоєю мамою люди прості, але в нас очі є, – продовжив чоловік.
– А я все думала, коли ви це запитаєте. Ходите тут вже третій день навколо. Так, є у мене багатий шанувальник. І що з того? – Заявила вона.
– Оленка, ти що таке кажеш? Виходить, все це тобі шанувальник подарував? А ти натомість що йому винна, боюся запитати? І взагалі, ти точно працюєш? Ми тебе жодного разу на роботі не застали, коли дзвонили по відео, – продовжила допитуватись я.
– Добре, розкусили. Так, я не працюю. Цей мій шанувальник є моїм коханцем. І так, він мені все подарував. А ще він одружений. Задоволені? – відповіла дочка.
– Так ти що … ескортом, виходить, займаєшся?! – закричав чоловік.
Ми всі втрьох лаялися кілька годин поспіль. Я ледве заспокоїла чоловіка. Дочка намагалася пояснити, що ніяким ескортом вона не займається. Просто у відносинах з багатим бізнесменом, який має в іншому місті сім’ю.
Донька каже, не вона перша, не вона остання у такій ситуації. Ну, а ми тепер не знаємо, як відпускати нашу єдину дочку назад до столиці. Не такого життя ми для неї хотіли.
Ми зненавиділи її відразу, як вона переступила поріг нашого будинку. Кучерява, висока, худа. Кофтина в…
Марина закінчила нараду і вийшла з переговорної, коли на екрані телефону висвітився дзвінок від тітки…
Вони обирали будинок два роки. Дивилися варіанти, сперечалися про планування, кількість кімнат, про те, де…
— Мама, швидше за все, до нас переїде. Ірина повільно опустила на тарілку ніж, яким…
- Ви б, Марино Юріївно, про сина подумали, а не на порожніх метрах сиділи! Гроші…
— Ти хоч уявляєш, як ми живемо? — голос Аліни, тонкий і скигливий, був першим,…