Ми з дружиною у шлюбі понад три роки. Живемо ми не бідно, але й багатим наше життя не назвеш.
Дружина на п’ять років молодша за мене. Спочатку її влаштовувало наше фінансове становище. Вона всіляко підтримувала мене у моїх починаннях, а я намагався зробити її щасливою.
Я працював на трьох роботах, щоб не просто існувати, а дозволяти собі трохи більше, ніж інші можуть.
Але згодом запити та бажання моєї дружини зростали. Так вийшло, що вона влаштувалась на нову роботу і познайомилася з людьми, які багато в чому перевершували нас.
Спочатку вона почала дорого вдягатися. Раніше ми купували одяг у звичайних магазинах та не замислювалися над вибором чергової футболки. Зараз же дружина купувала лише брендові речі та дорогі аксесуари.
Наша шафа стала ломитися від речей, а туалетний столик від косметики та прикрас. Спочатку я ставився до цього спокійно, адже розумів, що, як і будь-якій дівчині, дружині хочеться виглядати красиво та відповідати суспільству, в якому вона перебуває.
Однак незабаром наші відносини з дружиною стали погіршуватися, оскільки її «апетити» почали рости з шаленою швидкістю.
За місяць роботи на новому місці дружина заявила, що я мало заробляю. Я категорично не погодився із нею.
Так, ми жили в орендованій квартирі, але збиралися незабаром купити свою, тому що всі ці роки накопичували на неї. Окрім цього, у нас була своя машина. Ми щотижня ходили до ресторану, кіно, театру та інших місць. Ми навіть собі дозволяли їздити у відпустку двічі на рік.
Однак це не влаштовувало її. Дружині хотілося більшого: щоденні походи в ресторан, смартфон останньої моделі, дорогі сумки та вагому суму на карті.
Спочатку я не розумів, звідки у дружини виникли такі потреби, але потім я якось зайшов за нею на роботу та одразу все стало ясно.
Дружина працювала у популярному салоні краси керівником. Щодня тут збиралося багато забезпечених пані, які постійно хвалилися своїми досягненнями, подарунками, становищем і так далі.
Наслухавшись історій від еліти, дружина захотіла відповідати їй. Коли я розгадав секрет її змін, я спробував пояснити, що ми не в тому становищі.
Дружина навіть не стала мене слухати та звинуватила в тому, що мені б тільки відмовки вигадувати замість того, щоб щось вирішувати.
Я намагався не тиснути на неї сильно, але коли вона купила собі іномарку на гроші, які ми накопичували на квартиру, все ж таки влаштував скандал.
Ми відкладали гроші на квартиру близько трьох років, за моїми підрахунками ще кілька місяців, і ми купили б гніздечко мрії.
Як і завжди на початку місяця я вирішив перекинути гроші на ощадний рахунок. Однак, відкривши мобільний банк, я побачив, що на рахунку немає грошей. У мене трохи інфаркт не стався на той момент.
Коли дружина повернулася з роботи, я одразу ж спитав її, де гроші.
– Я їх витратила. Купила собі машину, – буденно відповіла моя благовірна, поставивши свою сумку на стілець і прямуючи на кухню.
– Куди ти їх витратила? – Перепитав я.
– Купила собі машину! Мені набридло їздити на роботу на твоєму мотлоху. Соромно вже! Тиждень тому я зустріла клієнтку коли припаркувалася. Тож після того, як вона побачила, на чому я приїхала, навіть вітатися зі мною не стала!
Я не вірив у те, що чув!
– Ти при своєму розумі? Яка машина? Ми ж мали квартиру купувати ось-ось!
– Так, ми вже третій рік збираємося купувати квартиру. Накопичили ж один раз, значить і ще накопичимо вдруге! Ти б працював більше, може швидше справа пішла! – пирхнула дружина.
-Ти зовсім з глузду з’їхала зі своїми запитами! – крикнув я. Мені зовсім не вірилося у те, що відбувається!
У відповідь дружина почала кричати про те, що я нічого не можу досягти, а їй доводиться ганьбитися. Вона ставила своїх клієнтів за приклад, перераховуючи їхнє майно, статус у суспільстві та заслуги.
Я теж не соромився у висловах! Нагадав дружині про те, що вона заміжня не за мільйонером, та й сама не бізнесмен, я перерахував усе, що роблю для її щастя. А також сказав, що якщо їй щось не подобається, то вона може піти.
Звичайно ж, я сказав це на емоціях, але дружина була настільки принципова, що одразу попрямувала до виходу. Я намагався її зупинити, але мені не вдалося.
Коли вона пішла, я зрозумів увесь жах нашого діалогу. Посидівши ще трохи часу і заспокоївшись, я пішов за дружиною, щоб повернути її додому.
Мені вдалося знайти її у парку біля будинку. Присівши до неї на лавку я просив вибачення за сказані раніше слова. Ми обговорили всю
ситуацію, що склалася і, дійшовши до спільної думки, попрямували додому.
За тиждень ми продали машину, яку купила дружина. А незабаром, має відбутися угода щодо купівлі нашої власної квартири.
Але я розумію, зо живу наче в перегонах, але не можу наздогнати ніяк тих, на кого рівняється моя дружина. І чи довго я так витримаю?
