Ми з дружиною живемо на орендованій квартирі, свою брати поки не плануємо. Тещі це не дуже подобається: вона постійно наполягає на тому, щоби ми взяли іпотеку.
-А якщо дитину захочете завести, так само будете по орендованих квартирах метатися? – Запитала вона.
-Мамо, давай ми без тебе розберемося, – чемно відповіла дружина.
-Я б на вашому місці послухала людину досвідчену, я краще знаю, ніж ви, – запевняла теща.
Я всі її поради пропускав повз вуха. Але теща не здавалася, щоразу коли приходила до нас у гості, розмова йшла у бік іпотеки.
Якось увечері теща прийшла до нас не з цукерками, як завжди, а з документами та ключами.
-От, Ася, документи на вашу квартиру, – здивувала теща. – Я не витримала і взяла вам іпотеку, але платити будете ви.
-Це що за самодіяльність? Ви мали запитати у нас, чи нам це потрібно! – Промовив грубо я.
-Так, мамо, ти чому без нашого відома це зробила? – Підхопила мій тон дружина.
-Нічого не знаю, розбирайтеся самі, ось документи на квартиру, там прописано суму першого платежу, – відрізала свекруха. – Це зараз ви нервуєте та злитися, а потім мені ще подякуєте.
Що тепер з цим робити? Вона сплатила велику суму першого внеску… Але в наші плани не входило платити іпотеку.
Теща впевнена, що зробила добро, але насправді вона просто штовхнула нас у величезну боргову яму.
