Ми з родиною відкрили придорожнє кафе для далекобійників та водіїв, якось до нас заїхав дорогезний мерседес, вийшов чоловік і попросив приготувати йому горохове пюре с котлетами та ще на чай залишив у 5 разів більше. Далі, цікавіше. Такі «цікаві» клієнти почали приїжджати до нас все частіше

У 2013 році відкрили придорожнє кафе. Знаходилося воно майже на виїзді з міста.

Всі страви були свіжі, на кухні строго дотримувалися терміни зберігання продуктів. Не хочу хвалитися, але жодного отруєння за весь час.

Але через те, що продукти викидали частіше і більше ніж конкуренти, і ціни були відсотків на двадцять вище сусідньої забігайлівки. Але чомусь у нас народ був завжди – у них ні.

І якось зупинився у кафе Гелентваген. У кафе ввалився амбал з якимось мужиком. Явно не наш контингент. У нас їли в основному маршрутники, дальнобойщики, таксисти.

Замовили картоплю, відбивну і квашену капусту. Потім взяли каву і випічку (не пам’ятаю яку саме).

Поїли – оплатили і пішли. Чайових залишили раз в п’ять більше самої суми замовлення.

Я взагалі не зрозуміла, що це було таке.

Наступного разу в кінці тижня приїхав амбал. Запитав, чи можемо ми включити в меню горохову кашу і котлети з яловичини.

Відповіла ствердно. З кашею, звичайно, той ще геморой був, але з тих пір у нас цей амбал з мужиком їли котлети з гороховою кашею.

А якось увечері у нас вся стоянка була в мерседесах і бехах. Чи то криміналітет, чи хтось із влади.

І тільки через кілька місяців я випадково дізналася, чому вони у нас їли.

Якось до них чутки дійшли, що ми викидаємо продукти за два дні до закінчення їх терміну придатності і готуємо тільки зі свіжого.