Якось мої діти захворіли. З мамою листувалась, поки в черзі до лікаря сиділи. Пішли до лікаря, мамі написала, що пізніше зв’яжуся з нею. Вийшли із кабінету, зайшли в гардероб, потім в аптеку. Тут мама мені зателефонувала.
– Противірусне виписали? Якщо так, то не купуй, я маю. Брала для профілактики ще половина флакона залишилася. У холодильнику зберігаю, не пропали ліки.
Назву мама сказала. Я згадала, що ми брали таке, але термін придатності у них після відкривання зовсім не великий. Запитала у мами, коли ліки були куплені.
– Ой, так одразу не скажу, задумалася мама, – місяці зо три тому.
– Викинь їх, мамо. Термін придатності вже давно минув.
– А! Ти про те, що на папірці пишуть? Ні, ні, треба дивитися на дату на коробці. Що малий термін зберігання після відкриття – захід маркетологів, – заявила мама.
Захід маркетологів? І з м’ясом теж вони постаралися: термін придатності десять днів, але при порушенні цілісності упаковки споживати протягом дванадцяти годин.Теж маркетологи вигадали?
М’яко кажучи, мамині слова мене здивували! А її подальші дії – просто вразили! Приїхала до нас мати. Привезла свої давно розкриті ліки.
– Що йому буде? – самовпевнено посміхнулася мама.
Я взяла флакончик, відкрила їх, та вилила вміст у раковину. Прямо при мамі! Їй же нормально було сказано, що ліки прострочені, нам вони не потрібні! Навіщо було їхати через все місто, тягнути флакончик зіпсованих ліків?
– Завдяки таким, як ти, маркетологи процвітають, – образилась мама й пішла.
З того дня ми не спілкуємось. Мама вважає, що я маю перепросити. А за що? Ось, за що? Поясніть, люди добрі, може, я чогось не розумію?
Чоловік ірже. Каже, найшла коса на камінь. Яка коса? Який камінь? Мама хотіла отруїти моїх дітей! Вона привезла для них прострочені ліки.
Інформації на інструкції вірю більше, ніж у змову маркетологів. Чомусь йогурти, навіть на день прострочені, мати викидає.
Перекручене сало не бере в магазині, якщо воно старше трьох днів, хоча термін придатності сала цілий місяць. А ліки, після розкриття, які придатні лише тиждень, викидати не можна, це спосіб маркетологів?
Перепрошувати не збираюся. Взагалі не знаю, як тепер із мамою спілкуватися. Не думала, не гадала, що вона буває така вперта.
Навіть, якби вона купила свіжі ліки й привезла їх нам, я все одно мала б повне право їх вилити: мама не лікар, лікар виписав інше противірусне і в дитячому дозуванні.
Чоловік, до речі, іржати перестав, коли я вдала, що прочитала статтю про перевагу дизельного пального над бензином, і пригрозила йому, що на заправці ще подумаю, що в його машину заливати.
До дідька рекомендації та вимоги тих, хто має право рекомендувати та вимагати. Машина чоловіка – він має право вимагати, щоб у бак заливали бензин.
Діти мої – я маю право рекомендувати мамі не привозити для них прострочені ліки! Якщо мама стала настільки уперта, то нехай упирається трохи далі від мене та моїх дітей.
Я нікого не кривдила, не лаяла, руки не простягала – тож, своєї провини не визнаю. Це здоров’я моїх дітей! Хочеться мамі губи копилити, це її право! Ви зі мною згодні?
